Ярослав Юрчишин (ліворуч) і Вадим Карп’як у студії Радіо Культура
Місяць у новому кріслі
— Як вам місяць у новому кріслі голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова?
Ми працюємо у правильному напрямку. У 2022 році порівняно із 2021-м "Репортери без кордонів" визначили, що Україна у справі свободи слова дещо покращила свої показники під час війни. Дуже хотілося б, аби показники 2023 року були не гірші, але розуміємо, що це важко. У нас не буде того "бонусу" країни, яка протистоїть величезній колишній імперії, а у 2022 році ми сприймалися саме так. Загалом ми спробуємо повернути свободу слова в адекватному розумінні — як наслідок відповідального використання грізної зброї, що її еволюційно винайшло людство. Свобода слова має звучати на належному рівні.
З іншого боку, маємо проблеми на зразок падіння відсотка відкриття справ щодо перешкоджання роботі журналістів, навіть у 2022-му відносно 2021-го — на 80%. Також тривають дискусії стосовно збалансованості інформації в основному інформаційному джерелі нашої країни — "Єдиному марафоні".
Телемарафон "Єдині новини" і "пророцтва баби Ванги"
— Питання "Марафону" найрезонансніше. Бо "Марафон", за вашими словами, був ефективним, але зараз його ефективність під питанням. Одразу після призначення на посаду ви зазначали, що коли його ефективність під питанням, то з нею треба працювати. Я також пов’язаний із "Марафоном" і погоджуюся із цим твердженням, але що ви маєте на увазі під словами "працювати над ефективністю"?
Потреба у "Марафоні" дещо змінилася. На початковому етапі "Єдиний марафон" забезпечував критично необхідне інформування з верифікованих джерел 24/7 й об’єднання каналів було повністю аргументоване, адже жоден із каналів самостійно не міг би забезпечити 24/7 в умовах повномасштабної агресії та окупації частини території. Частина журналістів фізично не могла доїхати до місця роботи, а дехто взагалі потрапив під окупацію чи були мобілізовані. На початковому етапі ключовою потребою була консолідація суспільства навколо верифікованих новин, фактично переконування у тому, що ми можемо не лише вистояти, а й можемо перемогти. Це було критично необхідно для суспільства, яке опинилося в ситуації повної неочікуваності та неготовності. І зараз, коли війна змінилася, і риторика влади та експертів у світі також змінилася, бо війна надовго, на роки, треба переглянути певний підхід до подачі інформації. Має бути більше аналітично збалансованої інформації, але оскільки це телебачення, то людей треба заохочувати його дивитися. Це один із найбільших викликів для редакцій каналів. Можна порівняти з харчуванням. Коли ти весь час споживаєш один і той самий продукт, він тобі набридне. Треба вносити різноманітність. Як забезпечити різноманітність, дати глибшу інформацію про те, що відбувається в країні, і при цьому зберегти рамки самоконтролю, не даючи інформацію, яку може використати ворог — це дуже складний виклик. Але мене дуже тішить, що з якими б редакціями телеканалів я не зустрічався, усі розуміють, що потрібно мінятись, і всі над цим працюють. Нещодавно була висловлена позиція Мінкульту про те, що канали думають, як більш збалансовано, аналітично і водночас цікаво подавати матеріал. Уже відомо, що активно працює і Генштаб, і Міноборони, щоб відомче телебачення Збройних сил України "Армія ТБ" давало більш верифіковану оперативну інформацію, не лише хороші мотиваційні ролики минулого року на зразок "Контрнаступ любить тишу".
Щодо "Марафону". Якщо порахувати, скільки б коштувало державі розмістити на комерційних каналах соціальний ролик про мобілізацію чи про потребу звертатися до психолога у критичних моментах, і порівняти з тим, скільки ми інвестуємо в "Марафон" — це ще питання, хто виграє? Дуже ймовірно, що держава в цьому плані має певні великі бонуси. На першому етапі точно мала.
"Просто сказати, що "Марафон" себе вичерпав і його треба закривати, не вийде"
— Щоб реформувати "Марафон", треба придумати щось, чого ніхто в світі ніколи не придумував. Прості глядачі бачать його як узагальнене мовлення. Хоча насправді це шість телеканалів, які готують 6 або 12 годин ефіру, і все залежить від каналу до каналу. Різні ведучі, різні стилі роботи, різний підхід до інформації та редактури. За даними дослідження "Інтерньюзу", оприлюдненого в листопаді, 72% українців беруть новини із телеграм-каналів. І телеграм-канал не обмежений рамками офіційної інформації, тому некоректно зіставляти, мовляв, люди почали менше дивитися "Марафон". "Марафон" намагається й далі триматися офіційної позиції, хоча іноді й сюди залітають якісь "пророцтва баби Ванги".
Повністю погоджуюсь. Якщо дивитися на тренд довіри до українських мас-медіа, то "Єдиний марафон" — ні в лідерах, ні в аутсайдерах. Він конкретно продукує найбільший відсоток верифікованої офіційної інформації з воєнної та соціально-економічної тематики. Якщо порівняємо ситуацію, яка була з 2014-го до 2021 року, адже війна триває 10 років, то з офіційних екранів ми сьогодні не маємо відвертої російської пропаганди. Так, маємо "Вангу", особливо у слотах тих каналів, які звикли подавати більш розважальний контекст, навіть у рекламному форматі, тому що така концепція каналу. Тому "Єдиний марафон" в управлінні є надзвичайно складним механізмом. Ми розуміємо, що це взаємодія шістьох окремих юридичних суб’єктів, які поки що погодилися. Приміром, на кнопку ICTV ми працювали роками. Це той бренд, якому люди довіряють, ведучим довіряють. Це все дуже персоніфіковано і рахується легко по соціології. Тому просто сказати, що "Марафон" себе вичерпав і його треба закривати, як вважають багато моїх колег, не вийде. Вони не дають відповіді, а що натомість. Ми відпускаємо редактуру у вільне плавання чи навпаки — закручуємо гайки? Бо за законами воєнного часу влада може закривати канали. Президент своїм указом може вводити такі дії, відповідно до статті 34 Конституції. Але мені подобається те, що ніхто не закривається "у хатку". Під час комунікації з Офісом Президента, Нацрадою, представниками каналів ніхто не говорив: "Усе гаразд, давайте залишимо все, як є. Курка несе золоті яйця, і все чудово".
— Чи працює вже якась робоча група?
Поки що ми збираємо позиції зацікавлених сторін. Бо є медіаексперти, які моніторили канали і будуть моніторити завжди, вони можуть чітко показати, що проблеми, які є у певних слотах певних каналів, примандрували ще з довоєнного періоду. Тут стоїть питання підняття у принципі якихось загальних стандартів збалансованості та різноманітності позицій.
"Бажання закритися під куполом немає"
— Яка у нас ситуація з поверненням журналістів на пленарні засідання Верховної Ради?
Наш Комітет спільно з апаратом Верховної Ради подали запит до Державної служби з надзвичайних ситуацій з метою визначити, скільки є верифікованих місць в укритті для приміщення під куполом. Такі обрахунки робилися раніше, а зараз ми хочемо отримати верифіковані. Виклик такий: щоб запросити людей у приміщення, ми повинні мати гарантію, що ці люди зможуть заховатися в умовах "дольоту ""кинджалу", який з Білгорода до Києва долітає за 3 хвилини і 20 секунд. Це ключовий параметр, який обмежує зараз це питання. Як тільки буде відповідь, ми одразу повідомимо, чи дозволяється запрошувати людей та яку кількість. З керівництвом Верховної Ради ми на прямому контакті. Бажання закритися немає, є бажання убезпечити апарат від кримінальних позовів, якщо раптом люди загинуть. Бо підписувати доступ буду не я, не голова ВР, а працівники апарату. Не хотілось би, щоб чиновники відповідали за наші непродумані рішення. Працівникам апарату, кількість яких зараз зменшена до кількох десятків, вони обслуговують роботу в пленарному форматі, доводиться по вулиці проходити на іншу локацію, щоб перейти у сховище. Тому я припускаю, що місць може не вистачати.
Стосовно трансляцій засідань. Для мене також дивна ситуація, коли ми робимо вигляд, що трансляцій немає, але депутати транслюють особисто. Чому це не може робити якийсь канал? Профільний канал "Рада" робить вижимки, адже він працює у форматі "Єдиних новин", і ніхто не буде в цьому форматі пускати все засідання ВР. Відверто кажучи, його не дивилися і в мирний час, перегляди телеканалу "Рада" були мізерними. Але всі трансляції зараз викладаються на ютуб-каналі "Ради" без коректур, можна подивитися. У нас є пресцентр Верховної Ради, він у пішому доступі до приміщень ВР і має верифіковане укриття, яке може прийняти кілька десятків журналістів. Зараз я хочу з керівництвом ВР пропрацювати питання, щоб ця локація функціонувала як контакт-центр до того моменту, поки ми не отримаємо дозвіл доступу до кулуарів. Так само з каналом "Рада" ми проговорюємо те, щоб оперативніше висвітлювати інформацію, вони самі зацікавлені. Бо насправді така спеціалізація, як парламентські канали, є в багатьох європейських країнах. Вони є таким собі хабом, який працює з іншими каналами. Але у нас є запит на більш відкриту роботу парламенту, її треба забезпечити у тих безпекових межах, які нам дозволяє ситуація.
— Ви сказали, що перегляди телеканалу "Рада" були мізерними. Але "Рада" не може конкурувати з комерційними каналами. Її завдання — не набивати рейтинг, а висвітлювати діяльність Верховної Ради.
Погоджуюсь. Ключова історія в тому, щоб люди відчували ефективність комунікації Верховної Ради з суспільством. Щоб у суспільства не було запитань, як приймаються рішення. Щоб була певна прогнозованість діяльності. Говорити, що ми будемо засідати у вівторок або четвер о такій годині — цього робити не варто з міркувань безпеки. Але водночас за 3-5 днів можна вивісити порядок денний, щоб було зрозуміло, над чим працюватиме Верховна Рада, і щоб суспільство могло реагувати не через персональні контакти з депутатами або перегляд сайтів комітетів. Це було б цілком правильно. Ми як комітет і парламент зацікавлені, щоб про нашу роботу суспільство знало. Бо знову ж таки, повертаючись до початку повномасштабного вторгнення, наш парламент засідав безперервно, повністю виконуючи свої функції. Про це теж треба розповідати. Ми говорили про падіння довіри до "Єдиного марафону", але якщо подивитися, яким темпом падає довіра до Верховної Ради, то "Марафон" виглядає дуже надійним джерелом інформації.
Що робити з анонімними телеграм-каналами?
— Яка ваша позиція як голови комітету — що робити з анонімними телеграм-каналами?
У нас досить амбітна мета. Ми хочемо спільно з журналістами пропрацювати на період війни аспекти кримінальної відповідальності за поширення російської дезінформації. Це те, з чим стикалася Німеччина після Другої світової війни. У них був окремий орган, який моніторив інформаційний простір з однією метою — не дозволити повернення нацистської риторики і пропаганди у масове спілкування. Я проти анонімних джерел, це однозначно. Ми маємо розуміти, як і з ким ми працюємо. Є два треки, як це можна вирішувати. Перше — це комунікація з власниками телеграму. Мінцифри намагалося це зробити, але вони не йдуть на цю комунікацію. А заборонити якийсь конкретний канал — технологічно надзвичайно складно. Друге — це напрацювання відповідних рамок і на їхній основі аргументація, чому ми будемо вимикати ту чи іншу мережу.
У неволі перебуває понад 25 українських журналістів через виконання своїх обов’язків
Ми будемо комітетом, який планує провести відкриті комітетські слухання з отриманням усіх безпекових параметрів — орієнтовно у травні, до міжнародного Дня захисту прав журналістів. Маємо привернути увагу суспільства до того, що в неволі перебуває понад 25 журналістів через виконання своїх обов’язків. Кілька з них, зокрема Вікторія Рощина, перебувають невідомо де.
