Оборона, але з максимальним виснаженням окупантів. Мусієнко про дії ЗСУ до весни

Оборона, але з максимальним виснаженням окупантів. Мусієнко про дії ЗСУ до весни

До кінця нинішньої зими й на початку весни ЗСУ, найімовірніше, оборонятимуться, концентруючись на якомога більшому знищенні кількості та бойового потенціалу російських окупантів. Це спрогнозував в ефірі Українського Радіо керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. Далі можуть бути активніші завдавання ударів по ворожих тилах. Це відбудеться в разі, якщо Україна отримає від західних партнерів весь необхідний спектр допомоги й ракетного озброєння, уточнює Мусієнко. І потім, якщо всі ці складові будуть, можливі наступальні чи контрнаступальні дії ЗСУ на окремих ділянках. Можливо, на лівобережжі Херсонщини як перспективному напрямку, не виключає військовий експерт. А наразі елементи позиційної війни спостерігаються на Сході. Хоча ворог там веде наступ, здійснити стрімкого прориву російським військам не вдається і навряд чи вдасться, зазначає Мусієнко.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine

Елементи позиційної війни спостерігаються на Сході

— Що таке позиційна або окопна війна?

Позиційна війна характерна тим, що жодна зі сторін не може досягти прориву на фронті, тобто здійснити такий прорив, який би дав розвиток оперативно-стратегічної ситуації. Тобто, прорвавши лінію фронту і лінію оборони, зайти в тил ворожому угрупованню, просунутися далі, звільнити якусь територію або окупувати, якщо мова йде про агресора. Фактично бої йдуть вздовж лінії фронту, характеризуючись тактичними просуваннями однієї чи іншої сторони. Тобто, такими, які не впливають на стратегічну ситуацію. Це є основним елементом позиційної війни. При цьому не можна сказати, що обов'язково зменшується або обмежується інтенсивність бойових дій. Тому що можуть тривати доволі інтенсивні обстріли й сторони можуть намагатись знаходити шляхи та способи для максимального ураження один одного. Ми бачимо лише певні елементи позиційної війни, наприклад, на Сході. Попри те, що ворог зараз там має ініціативу і веде наступальні дії, а наші сили відповідно обороняються, ми бачимо, що здійснити стрімкого прориву російським військам не вдається і навряд чи вдасться. Скоріш за все, вони здобудуть певні тактичні успіхи на окремих ділянках. І на цьому їхня наступальна хвиля може закінчитися. І далі, за умови відбиття цих атак, потрібно прогнозувати далі, як події можуть розвиватися, бо вони дійсно будуть у фазі, коли Україна сконцентрується на виснаженні ворожих російських військ. Або українські сили перейдуть до наступальних дій на окремих ділянках фронту.

— Тобто, позиційна війна не означає затишшя, зменшення ракетних чи артилерійських обстрілів, чи піхотних лобових атак, як це, наприклад, відбувалося чи то під Бахмутом, чи то під Авдіївкою, чи в інших місцях, але є все ж таки особливості, які ви вже назвали. От те, що зараз у нас, воно на всіх напрямках має ознаки позиційної війни? І що ми маємо зараз безпосередньо на фронтах?

Я б не сказав, що на всіх ділянках. Допоки в нас є плацдарм на лівобережжі Херсонщини, зберігаються підстави вважати, що в перспективі там можна буде розвинути наступальні дії українських військ, коли це дозволять умови, зокрема, погодні. Не можна сказати, що ця війна вже остаточно в фазі позиційної. Крім того, російські війська ще намагаються де-не-де здійснити прорив. Їм це не вдається на Сході. Але, допоки там ще тривають їхні наступальні дії, теж не можна сказати, що це вже остаточно позиційна війна, але її елементи вже є. Наприклад, станом на зараз є лінії оборони, які утримуються українськими військами. Вони є більш-менш стабільними. Ворог намагається їх проривати на Сході. Це не вдається або іноді вдається лише незначними успіхами для окупантів. Тому ознаки позиційної війни вже присутні, але це вона ще не остаточна, як мінімум до того часу, поки наші сили утримують плацдарм на лівобережжі, і ще ми не можемо прогнозувати, як там можуть розвиватись події.


Олександр Мусієнко. Фото: Суспільне

"Доки у Росії будуть спроможності, вона завдаватиме ракетних ударів по території України"

— Якщо до цього додати історію з ракетними обстрілами, які тривають, то ці взаємні обстріли тилів — це елемент позиційної війни?

Це елемент загалом війни. Тому що в будь-якому випадку завжди буде намагання використати ті спроможності, які є. На жаль, Росія має певні спроможності, які все ще зберігає для того, щоб атакувати практично всю територію нашої держави. Ми ще не маємо таких спроможностей, щоб атакувати більшу частину території Росії, адже вона дуже велика, і це треба на тисячі кілометрів. Але нам так само треба розвивати ці спроможності. Це запит військових про те, що нам потрібно мати відповідні засоби. Те, що можуть українські сили, вони роблять. Тобто, відбуваються удари по території ворога, по його військових об'єктах. І допускаю, що ці спроможності будуть тільки зростати й розвиватися, тому що іншого шляху немає. Але це елемент, який характеризується тим, що, попри події на фронті, як би вони не розвивалися — лінія фронту стабільна, чи вона рухається — війна в повітрі йде дещо за своїм сценарієм. І коли ми говоримо про удари по тилу, вона не залежить від того, як розвивається ситуація на полі бою. Хоча як тільки Росії не вдається щось досягти військовим шляхом безпосередньо на лінії бойового зіткнення, вони завжди починають елементи ракетного терору. Тому що, якщо говорити про удари балістичних ракет, особливо по Запоріжжю, Харкову, Херсонщині й всіх наших прикордонних прифронтових територіях, які ворог обстрілює, то це саме терористичні атаки, спрямовані насамперед на деморалізацію місцевого населення. Ось, що робить Росія і яку мету вони переслідують. Але доки в Росії будуть спроможності й доки триватиме війна, я думаю, ворог буде завдавати ударів по території України.

 

"Стратегія ударів у відповідь по території Росії є більше оборонною, ніж наступальною"

— Я тут бачу певну суперечність. З одного боку, ми кажемо, що наша спроможність завдавати ударів в глибину території ворога тільки наростатиме. З іншого боку, ми говоримо про стратегічну оборону. Крім того, Міністерство оборони Естонії у своїй доповіді говорить про перехід до "року стратегічної оборони". Чи є тут насправді ця суперечність?

Ні, немає. Наприклад, якщо ми говоримо про те, що український контрнаступ розвивався по сухопутній складовій так, як він розвивався, хоча він увінчався тим, що були доволі серйозно ослаблені російські сили й ми не дали російським військам розвинути наступ, то наша морська чи повітряна стратегія — це як окремий театр воєнних дій. Морська війна триває доволі таки ефективно, зокрема, удари, які завдавалася протягом кількох минулих діб по окупованому Криму, є цьому свідченням. Такі удари дуже потрібні, бо поки виникають паузи на фронті, ворог буде використовувати цей час для того, щоб провести ротаційні заходи, доукомплектуватися, перегрупуватися, підвезти щось логістично, що їм не вистачає, і таким чином, можливо, готуватися до посилення наступальних дій на фронті. А отже, звичайно, що їм не варто давати цього робити. Це не входить в плани Сил оборони. Тому з цією метою варто завдавати ударів у відповідь. Але це в рамках оборонної стратегії. Але ми ще не дійшли до стадії, коли ми можемо сказати, що ця стратегія є наступальною щодо завдавання ударів саме по території Росії. Вона радше сьогодні є оборонною і превентивною для нас, тому що наші сили намагаються вражати або аеродроми, або склади — ті об'єкти, які ворог використовує насамперед для ведення війни проти нас, таким чином зменшуючи їхній потенціал для того, аби в агресора було менше ресурсів для ведення зараз своїх бойових дій безпосередньо на фронті.

Сценарії війни на 2024 рік

— Про які сценарії війни на 2024 рік ми можемо ще говорити?

Я думаю, що вони можуть виглядати в такій послідовності. До кінця зими й на початку весни українські сили будуть перебувати в обороні. І ми це бачимо так, як це відбувається зараз, намагаючись збити наступальний потенціал ворога.

— Кому зараз морози вони більше на руку?

Ця категорія залежна від безпосереднього напрямку на фронті. Тобто від того, хто в якому становищі та де перебуває. Ці погодні умови, як показала практика, наприклад, при штурмі в районі Бахмуту чи Авдіївки, не мають особливого значення. Погодні умови впливають більше на Лиманський напрямок, на Куп'янський. І на бої на Запорізькому напрямку. А є точки, де вони взагалі не дуже впливають.

Що стосується подальших дій, я думаю, що навіть ще й навесні українські сили будуть концентруватись на якомога більшому знищенні кількості та бойового потенціалу російських окупантів. Далі можуть бути активніші завдавання ударів по ворожих тилах. Це в разі, якщо ми отримаємо весь необхідний спектр допомоги й ракетного озброєння, яке нам дуже потрібно. І потім, за умови того, що всі ці складові складуться так, як потрібно для нас, можливі наступальні чи контрнаступальні дії на окремих ділянках фронту. Можливо, на лівобережжі Херсонщини як на перспективному напрямку для цього.