Винищувач-бомбардувальник Су-34 з ракетами. ФОТО: mil.in.ua
Столиця України стала головною мішенню ворожого удару
За останні дні ми пережили нові масовані ракетні атаки ворога. Частота, з якою вони зараз відбуваються – це межа для Росії?
По-перше, якщо ворог виробляє ракети, то логічно, що закінчитися вони не можуть. Щодо накопичення. Якщо брати крилаті ракети, то ворог їх не використовував впродовж осені. У жовтні, наприклад, їх було випущено 8 загалом. При тому, що літом були запуски приблизно від 70 до 100 ракет на місяць. При цьому виробництво ракет у РФ, за даними ГУР МО України, оцінено на рівні 75 на місяць. Це крилаті ракети. Нехай вони прискорились, краще вважати, що ворога є значно більші можливості, ніж применшувати загрозу. Нехай зараз в нього приблизно 100 ракет на місяць. За останні два дні сумарно було випущено близько 150 крилатих ракет. І є певна інформація відносно аналізу серійних номерів крилатих ракет, Х-101, які були збиті. Там трапляються ракети, які були вироблені у четвертому кварталі 2023 року. Тобто, ситуація, коли ворог, що виробив, то і запускає, залишається. Але це не означає, що ракети завершуються і що таких обстрілів може не бути. Ворог, навпаки, продемонстрував, що може забезпечувати концентровану атаку. Якщо брати останню атаку, то з 73-ох ракет понад 60 летіли лише по Києву. Тобто саме столиця України стала головною мішенню ворожого удару. І він може комбінувати. Тобто, в одній розтягнутій за часом атаці використовувати спочатку "шахеди", після цього крилаті ракети, а коли крилаті ракети підлітають, починає працювати балістика. І все це концентровано фактично на одній цілі. Тому що ворог здебільшого використовує свої деякі ракети виключно з метою терористичних ударів.
Вони атакують комбіновано різними типами зброї, а ми різними типами зброї їх відбиваємо. Чи достатньо в нас ракет, щоб відбиватися?
Будемо сподіватися, що так. Точну цифру можуть сказати лише в Міноборони чи Генштабі. Але об'єктивно треба розуміти, що, наприклад, в питанні протидії балістичним ракетам Україна повністю залежить від допомоги з боку союзників. Тому що постачання ракет до того ж Patriot може бути здійснено лише з боку США. Компанія Lockheed Martin виробляє ці ракети, причому в дуже не значних обсягах. Вони, звісно, розширюють потужності. Але треба розуміти, що півтисячі на рік – це не так багато. За стандартною практикою, коли мова йде про перехоплення балістичної ракети, одночасно запускаються дві протиракети, щоб максимізувати вірогідність знищення. Звісно, є певні запаси. Але їх постачання залежить виключно від того, чи буде узгоджено новий генеральний пакет допомоги Україні від США затвердження якого очікується цього місяця. А, насправді, він мав бути затверджений ще в жовтні.
Чи можна сказати, що Росія зараз вийшла на свій максимум?
Дуже складно. Тому що є два випадки, які розділені кількома днями, і сказати, що це тенденція доволі складно. Але тут є один момент. У попередню ракетну кампанію ворога зазвичай була така ситуація, що приблизно раз на тиждень він запускав орієнтовно 70 крилатих ракет в одному залпі, а наступного дня використовував половину від цього. І така тенденція прослідковувалась протягом осінньо-зимової ракетної кампанії 2022 року. Ще один аспект. Не можливо бути впевненим у тому, що якщо ворог здійснив атаку сьогодні, то наступні дні будуть абсолютно безпечні. Бо, якщо брати останній приклад, то ворог не використав деякі засоби далекобійного ураження або використав їх вкрай обмежено. Зокрема, не було здійснено масованого запуску "калібрів", лише три ракети. Хоча ракетоносіїв у Чорному морі було достатньо для запуску 20 таких ракет. Не було використано ракети Х-22 ворогом з літаків Ту-22М3. Це означає, що цілком можлива ситуація, коли, наприклад, в один день випускаються "шахеди", крилаті ракети, балістичні ракети, "кинджали", і вже на наступний чи навіть у той самий день здійснюється запуск "калібрів" та Х-22. Тобто, точно сказати, чи є наступний день безпечним, чи скільки днів будуть без обстрілів, дуже складно.
Олег Катков. Скріншот з відео Українського Радіо
Єдиний сценарій – це отримання Україною можливості завдання далекобійних ударів
Чи можемо ми дістати ті літаки, якими вони нас обстрілюють, бодай гіпотетично?
Найбільш далекобійна зенітна ракетна система, яка є у розпорядженні Повітряних сил України за офіційними джерелами, – це Patriot. Він використовує для знищення висотних аеродинамічних цілей, таких як літаки, ракети GMT, які мають дальність знищення повітряних цілей до 160 км. Об'єктивно, якщо мова йде про МіГ-31К, який запускає "кинджали", з приблизно Тульської області, то поставити Patriot потрібно десь на північ від Бєлгорода. Коли мова йде про запуск ракет Х-101 з Ту-95МС з Каспійського моря, то ситуація аналогічна. Єдина, виключно гіпотетична ситуація, це можливість збиття Ту-22М3 з ракетами Х-22. Але для цього фактично необхідно буде поставити Patriot на кордоні. Це просто за викладкою дальності. Але це більш ніж ризикована операція, тому що це дійсно треба поставити Patriot на кордоні. Ворог цілком розуміє, насправді, де і які комплекси знаходяться, там паче такого класу, як Patriot. Тому навіть, якщо брати інші засоби, які найближчим часом будуть у розпорядженні України, це F-16, то вони також не дістануть ані МіГ-31К над Тульською областю, ані Ту-95МС над Каспійським морем. Тому єдиний сценарій, про який доволі давно вже говорять і, будемо сподіватися, багато роблять відповідні підприємства – це отримання Україною можливості завдання далекобійних ударів. Зрештою, вони були, зокрема, і по аеродрому стратегічної авіації РФ в Енгельсі під Саратовом, і в інших аеродромах. І єдиною стратегією зменшення ракетних обстрілів з боку РФ є саме знищення літаків на землі.
Україна цього року розраховує на 37 млрд дол допомоги від партнерів. В контексті виробництва власної зброї цього достатньо? Це взагалі істотно?
На озброєння на 2024-й рік заплановано, якщо не помиляюсь, 3 млрд доларів, з яких 1 млрд піде на дрони. Наскільки це достатньо – напевно, ні. Треба більше, але більше не виходить. Тому що Україна витрачає майже всі свої внутрішні кошти саме на війну. І треба розуміти, що крім грошей, треба мати також відповідний базис, який може ці гроші перетворити в озброєння. І ми говоримо про український оборонно-промисловий комплекс, який перебуває під прицілом ворожих ракет і методичними ударами. Тому, з одного боку, можливо дуже обережно лише вести розмови про можливості вітчизняного ВПК. Повідомлено, зрештою, про кратне збільшення озброєння. Тому будемо сподіватися, що Україна все таки буде виробляти те, що вона може виробляти. Кооперація з іноземними компаніями на основі локалізації і виробництва західної техніки буде реалізовано. Але першою умовою, звісно, є перенесення ремонту, в тому числі капітального, всієї західної техніки, яку використовують ЗСУ, саме в Україну.