Проєкт колумбарію в Національному військовому меморіальному кладовищі, Київ, 7 грудня 2023 р. Фото: ДУ "НВМК"
"Близько року відбувалися великі дебати"
— Верховна Рада ухвалила закон щодо Національного військового меморіального кладовищ. Місце розташування майбутнього меморіалу визначає Кабінет міністрів України. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль зауважив, що документ дозволить у прискореному режимі завершити необхідні роботи. Що таке Національний меморіальний комплекс, і чому це важливо?
Військове меморіальне кладовище, про яке йдеться – це великий проєкт із вшанування людей, котрі захищають нашу країну. Насамперед йдеться про захисників України під час цієї війни, але також передбачається вшанування учасників миротворчих місій і контингентів. Це люди, які зі зброєю захищають закон, справедливість, територіальну цілісність і світовий порядок. Постанова уряду була ще в 2015 році, і вона передбачала створення заходів до 2020 року на вшанування захисників України. Серед цих заходів була і розробка Національного військового меморіального кладовища. Інститут національної пам’яті розробив концепцію, разом із партнерами з Міністерства ветеранів розробили проєкт Закону. Саме ухвалення Закону "Про меморіальне кладовище" йшло дуже довго і тяжко. Він передбачає створення музею, музейного комплексу, меморіальних споруд, секторів військових поховань. Закон був ухвалений в 2022 році. Відтоді близько року відбувалися великі дебати про локалізацію, про те, де саме цей цвинтар має бути побудований. Інститут виступав за ділянку біля Віта-Поштової, це Гатненська територіальна громада, прямо навпроти Південного цвинтаря міста Києва, де вже є великі поховання. Згідно з рішенням Верховної Ради Кабмін теж визначив, що це буде біля Південного кладовища.
Антон Дробович. Фото: ФБ-сторінка Anton Drobovych
— Також були розмови і про Биківню?
Саме так. Взагалі, в момент ухвалення Закону називалися найнеймовірніші місця, де це могло б бути. Пропонували Лису гору, Бабин Яр, Співоче поле, Берковець і Биківню. Більше того, спочатку парламент ухвалив Закон саме про Биківню. Але коли архітектори почали робити підготовчу роботу і провели перші дослідження, стало зрозуміло, що там не можна побудувати об’єкт такого масштабу і значення. Ми запропонували Південний цвинтар, і парламент понад 300 голосами підтримав цю пропозицію. Тепер ми очікуємо від уряду і Міністерства ветеранів, яке опікується будівництвом цього проєкту, що в першій половині 2024 року будуть вже визначені перші сектори і можна було б ховати наших полеглих героїв.
"У Києві немає міського військового цвинтаря, окрім Лук’янівського, яке вже давно заповнене після Другої світової війни"
— Серед претензій лунали тези, що Гатне – не столиця, а передмістя, і це, мовляв, недостойно нашої героїв. Але ж навряд чи в столиці можна знайти таку велику ділянку…
У Києві будь-хто може здійснити поховання полеглого героя, адже на діючих міських цвинтарях є сектори для військових поховань. Це не означає, що цього неможливо зробити. Просто представники родин хочуть іншого поховання, на яке дійсно заслуговують наші захисники. Тому вони готові добровільно чекати відкриття Національного військового меморіального кладовища. Відповідно меморіальне кладовище одразу планувалося за Києвом, це величезна територія понад 100 гектарів. Тобто, нині можна обрати місце поховання: або неподалік з домом на місцевому цвинтарі в секторі для військових поховань, або на меморіальному військовому кладовищі.
Деякі міста, наприклад, Львів чи Тернопіль, мають окремі військові цвинтарі, які були розширені або побудовані наново вже зараз у незалежній Україні. Відповідно, там немає такої проблеми. А в Києві немає міського військового цвинтаря, окрім Лук’янівського, яке вже давно заповнене після Другої світової війни. Тому це великий виклик для місцевих громад – будувати міські невеликі військові цвинтарі. Побудова меморіального цвинтаря не знімає локальних проблем побудови цвинтарів. А в Києві немає 100 гектарів, щоб відкрити цвинтар у межах міста. Тобто, йдеться про запити на різні речі: у одних людей є запит поховання в своїй громаді неподалік дому, а інший запит – це побудова великого Національного меморіального цвинтаря, який здатен буде вмістити новий крематорій, музей тощо.
— Чи всіх героїв можна буде поховати на Національному меморіальному цвинтарі?
Усі, хто бере участь у захисті країни, можуть бути там поховані на вибір родини. Бо далеко не всі родини з інших регіонів цього захочуть. Більше того, на меморіальному цвинтарі будуть ховати захисників або учасників миротворчих місій, поліцейських та спеціальних служб, а не членів їхніх родин. Тож зрозуміло, що дехто захоче, щоб це було сімейне поховання. На сайті Інституту національної пам’яті є окрема стаття про меморіальне кладовище.
"Це світовий досвід військових кладовищ"
— Як ховатимуть на меморіальному цвинтарі? Йдеться про крематорій чи класичне поховання?
Будуть обидва варіанти. Залежно від побажань родини. Будуть сектори для класичного поховання в землю, а на могилі буде встановлений або козацький хрест, або прямокутний надгробок із гербом чи символом релігійної приналежності. Також будуть і колумбарні блоки для урн із прахом. Уже є перші ескізні напрацювання, як це буде виглядати. Передбачається, що всі могили будуть однакові, не буде статуй і різних пам’ятників. Це будуть стандартизовані поховання по типовому проєкту, затвердженому Кабміном, з лаконічними вазами перед надгробком для лампадок чи квітів. Це світовий досвід військових кладовищ. Є, зокрема, Арлінгтонське кладовище.
— Чи можна буде здійснити перепоховання зі своєї громади на меморіальне кладовище?
Насамперед будуть поховані люди, чиї тіла чекають на поховання. Перепоховання на кладовищі не дозволено з кількох причин – і епідеміологічних, і етичних, і логістичних. Крім двох випадків: якщо це перепоховання Героя України або перепоховання колумбарних урн. Земельних перепоховань не буде, адже ексгумація – це екстраординарні випадки, а не масові. Не варто турбувати останки людей.
Меморіальне кладовище – об’єкт нової меморіальної культури, який фіксує важливість і цінність захисту рідного дому та підкреслює відданість і жертовність військової професії. Що ми зараз дуже цінуємо, і що десятиліттями, на жаль, було недооцінене.
— Хто платитиме за поховання, кремацію і пам’ятник?
Усе відбувається за рахунок держави.
