Афіша вистави, офіційний сайт Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
— Як виникла ідея повернути виставу на сцену?
Анатолій Хостікоєв: Я радий, що вдалося поставити виставу на сцені театру Франка. В 2011 році я прочитав п'єсу Фрімена, вона мені тоді здалася легковажною. Пізніше я зрозумів, що на сцені має бути одна пара молода, а інша вже із життєвим досвідом. І саме там має грати Богдан Бенюк і Наталія Сумська. Я українець Хостікоєв і знаю, про що буду ставити цю виставу, хоча герої при цьому залишилися французькі. І я зрозумів, що там насправді закладена набагато сильніша історія. В моєму задумі є 5 фаз. В першій фазі глядач буде посміхатися і думати, що це банальність, у другій будуть вже лагідно посміхатися, в третій фазі публіка реготатиме, в четвертій будуть реготати та аплодувати, а в п'ятій глядач під час монологу саксофона буде плакати. І в 2011 році, і в 2023 році так і сталося. Ми маємо пропонувати не лише трагічні вистави, бо час такий, але і ставити комедії, давати щось позитивне.
— Як змінився акторський склад цієї вистави?
Анатолій Хостікоєв: Якщо є новий актор у театрі, це буде вже нова вистава, навіть якщо така до цього ставилася вже. А у нас мало бути 4 молодих актори, які увійшли до цієї вистави. Вони натерпілися від мене. Бо у мене в голові вистава готова. А часу було мало. Я вимагав максимуму від авторів. Були задіяні Анастасія Рула, Тетяна Кришталь, Тетяна Шляхова, Дарина Легейда, Валерій Величко. Денис Мартинов грав в попередньому акторському складі вистави, але зовсім іншу роль. Я кричав найбільше на свого сина. Він підходив і казав мені: "Чого ти кричиш"? Василь Мазур бурчав, коли я робив якісь зауваження. А от Бенюк все виконував.
— У цій виставі все, як в житті. Така собі реалістична комедія…
Анатолій Хостікоєв: Так. Наприкінці звучить українська пісня на саксофоні на фоні іншого багатоголосся музики.
Наталія Сумська: Є очолюючий процес і йому треба довіряти. Бо режисер бачить загалом процес. Все треба було відтворити і підлаштуватися до нових акторів. Декорації дістали, які вже були обжиті на попередній виставі. Навіть казали актори, коли побачили ці обдерті декорації: може вам поклеїти нові шпалери?
Анатолій Хостікоєв: Глядач добре розуміє, що відбувається на сцені, якщо актори грають щиро. Бенюк і Наталія Сумська – корифеї: вони можуть одночасно і співати вживу на сцені, і грати, і танцювати. Комедію важче грати, ніж трагедію. Якщо ти трішки піддаш у комедії, глядач це одразу відчує. Комедію треба грати серйозно.
— Деякі режисери ображаються на Наталю Сумську, кажуть, що вона так підносить ситуацію, що найкращий режисер в її житті — це Анатолій Хостікоєв.
Анатолій Хостікоєв: Я вперше це чую.
Наталія Сумська: Це не секрет.
— Ви не сказали це Анатолію Хостікоєву!?
Анатолій Хостікоєв: Я не режисер.
— Якщо ви випускаєте вистави, то ви режисер.
Анатолій Хостікоєв: Я режисер без диплома. Можна прикрити якусь дуже бездарну постановку зовнішніми ефектами. А в мене режисура акторська. І там ніде не сховаєшся. Вони ставляться до глядача з величезною повагою. Це величезна фізична і емоційна праця.
Наталія Сумська: Анатолій Хостікоєв домагається від акторів саме того, що потрібно для цієї ролі. Немає нічого другорядного. Його вистави довгожителі, які живуть по 17-26 років.
На фото: Наталія Сумська, Анатолій Хостікоєв та Наталія Грабченко
— Ніхто не знає, як довго житиме вистава на сцені…
Наталія Сумська: Часто кажуть: "Ми робимо виставу на віки". А виходить, на жаль, навпаки. Краще помовчати, але зробити якісно.
Анатолій Хостікоєв: Коли виходить вистава, завжди хвилюєшся. Актори не пам'ятають позитивних рецензій. Але боляче запам'ятовуються ті, за які дошкуляють їм. Це боляче. Бо актор не захищений.
— Зробити виставу — це велика колективна робота. І легко сидіти в залі, оцінювати те, що б ти ніколи не зробив. Отже про комедії під час війни. Військові просять комедії.
Анатолій Хостікоєв: У театрі має бути все. У нас актори всю війну їздять у частини і госпіталі. Бо актор несе радість воїнам. Гумор і позитив допомагає їм.
Наталія Сумська: Для комедії потрібен смак, почуття міри, почуття гумору. Важливо, щоби цим талантом володів режисер та актори, які вміють це втілити. Не кожен актор володіє комедійним даром. Раніше були амплуа.
Анатолій Хостікоєв: І це дуже правильно. Бо зараз таке відчуття, що актор може зіграти все. Нічого подібного!
— Але ви своєю творчістю заперечуєте присутність амплуа?
Наталія Сумська: Я люблю більше комедію.
Анатолій Хостікоєв: Не можна заспокоюватися ніколи ні в чому. Нема стелі для людини творчої. І її не має бути.
— Скільки треба мати в репертуарі вистав і ролей, щоби відчувати себе комфортно?
Анатолій Хостікоєв: Мені зараз закидають, що я не даю молодим працювати. Чим я заважаю? У мене ж є ті ролі, які я зараз граю. Я готовий до ролі Короля Ліра. Я зараз у такій формі й знаю, як грати цього Короля Ліра.
Дія класичної комедії положень "Люкс для іноземців" популярного англійського комедіографа Дейва Фрімена (1922-2005) відбувається в невеличкому готелі французького містечка на кордоні з Німеччиною. Всі мешканці в очікуванні яскравого фестивалю Святого Вольфганга, у вирі підготовки якого виникає безліч несподіваних, непрогнозованих ситуацій. Одна з них і є основою сюжету: дві сімейні пари поселяють в одному номері, що породжує купу плутанини та курйозних сцен.
