Звільнене від російських окупантів місто Балаклія на Харківщині, 8 вересня 2022 року. Фото із соцмереж
"Наступ у Харківській області вже увійшов в історію воєнної науки"
— Рік тому, 6 вересня 2022 року, ЗСУ почали наступ проти російських окупантів у Харківській області. Чи можна сказати, що блискавичність проведення цієї операції увійде в історію воєнної науки саме як досягнення українських військових?
Андрій Коваль: Операція ЗСУ вже увійшла і вивчається в військових академіях не тільки в Україні, а й багатьох країнах світу. Вона вивчається й нашим ворогом, тому можна сказати, що ми вже увійшли в історію.
— А як довго її готували?
Андрій Коваль: З початку липня минулого року лінія фронту була стабілізована, противник, захопивши Лисичанську агломерацію, далі вже наступати не міг. У нього вичерпалися всі резерви. Тож наступальний потенціал противника вичерпався і тоді почалася посилена, активна підготовка ЗСУ до наступальної операції, щоб звільняти окуповані росіянами землі України.
— Щодо того, що росіяни вичерпали всі резерви. Це означає, що на той час у них просто логістика була порушена? Бо ж у них резерви глобально не вичерпуються, так?
Андрій Коваль: Глобально, звичайно, ні. Коли ми говоримо про резерви глобально, ми маємо на увазі 140 мільйонів населення в Російській федерації, їхню економіку, запас енергоресурсів тощо. Але конкретно на полі бою, на фронті, у росіян бракувало багатьох елементів для продовження наступу, зокрема живої сили. Тому що ті угруповання, які були зосереджені ще на початку 2022 року й кинуті в бій, зазнали дуже великих втрат, і їх необхідно було поповнити. Для цього росіяни з липня почали приховану мобілізацію, а потім вже відкрито про неї оголосили наприкінці вересня. Крім того, в них було вибито велику кількість військової техніки, зокрема танків та артилерії, а також вони зазнали великих втрат в авіації.
"Росіяни адаптуються до нових умов війни, але повторити наступальні операції ЗСУ у них не вийде"
— Які висновки щодо Харківської операції можуть зробити й наші війська, і ворог? Чи хочуть росіяни застосувати нашу стратегію у своїх майбутніх наступальних діях, якщо вони здатні на них?
Андрій Коваль: Збройні сили, які хочуть бути успішними та перемагати, завжди вивчають битви минулого. Але не завжди вдається повторити той же успіх чи досягти створення тих же умов. У цьому й полягає сутність воєнного мистецтва — знаючи, як хтось діяв раніше, виявити творчість, винахідливість і досягти результату в новій битві, яка чекає. З одного боку, росіяни демонструють високу здатність до адаптації до нових умов. З іншого боку, у такому ж ключі відтворити нашу наступальну операцію в них не вийде. Як відзначають і наші командири, і закордонні експерти, велике значення для успіху наступальної операції на Харківщині мала ініціатива наших командирів, зокрема сержантського і молодшого офіцерського складу, їх здатність самостійно ухвалювати рішення в критичних умовах та вести за собою людей вперед. І це дозволило на багатьох ділянках ефективно змінювати тактику дій залежно від того, як блискавично тоді мінялися умови.
"В українській армії командири мають самостійність у виконанні бойових завдань, це є секретом успіху"
— Чи свідчать ваші слова про те, що є генеральний план наступальної операції, але на місцях ті, хто беруть безпосередню участь у боях, вносять значні корективи відповідно до ситуації, що складається?
Андрій Коваль: Завжди складається план операції, який передбачає мету, завдання і бажаний кінцевий результат. Але зрозуміло, що ніхто не може наперед передбачити розвиток подій конкретно в якомусь селі чи з конкретним підрозділом. Тому за тими новітніми стандартами, за якими готуються наші військовослужбовці, молодші командири взводів, відділень та рот, сержанти, офіцери повинні вміти проявляти лідерські якості й ухвалювати рішення відповідно до тих обставин, в яких вони перебувають.
— І це заохочується в Українській армії, так?
Андрій Коваль: Звичайно. Це конкретно один із напрямків підготовки командирів. Водночас у росіян такого елементу немає. В них жорстка вертикаль, коли керівник вищого рангу вказує не лише на завдання своїм підлеглим, а й способи їх виконання. Українські командири, отримуючи завдання, мають більше свободи у виборі способів їх виконання. Тому ініціатива та винахідливість теж є частиною успіху наступальних операцій, які ми проводимо.
Андрій Коваль. Фото: armyinform.com.ua
"Росіяни прагнуть реваншу й повернення втрачених територій"
— А як змінилися і ЗСУ, і російська армія від часу звільнення Харківщини рік тому? Тому що, як сказав Андрій Коваль, повторити такі операції дуже і дуже складно.
Олександр Мусієнко: Складно, але не неможливо. Просто для того, щоб їх повторювати, потрібна відповідна армія. В Росії на сьогодні такої армії немає через різну систему управління, через те, що в них система централізована, а не децентралізована, ніж у нас, через те, що подекуди не вистачає мотивації. Тобто є нюанси, які на це впливають. Звичайно, Харківська операція вже увійшла в історію, і наші військові, які проводили контрнаступ на Харківщині, здійснили дуже ефективну маневрову операцію. В її основі лежав маневр: скориставшись тим, що сили ворога були відтягнуті на інші напрямки, ЗСУ створили доволі неприємну несподіванку для окупантів, і стало можливо безпосередньо провести маневр, який і увінчався успіхом. Це дуже важливо, адже продемонструвало низку речей:
1. українські сили здатні використовувати західне озброєння, яке нам передається, за призначенням з максимальною ефективністю;
2. правильні рішення і дії командування, які планували проведення операцій і загалом бойових дій, як на Харківському напрямку, так і на Херсонському;
3. вміння виявити ініціативу в найнеобхідніший момент. Підготовка була зроблена максимально таємно для того, щоб ворог не встиг зрозуміти, що зараз по ньому буде завдано удар на цьому напрямку.
4. це відіграло колосальну велику роль для мотивації нашого особового складу і наших військових, що у майбутньому дуже позитивно послужило для успішного звільнення Херсона і правобережжя Херсонщини.
— Наскільки росіяни намагатимуться взяти реванш на Харківському напрямку? Адже вони активізуються в районі Куп’янська?
Олександр Мусієнко: Вони намагатимуться. Пріоритетна мета росіян — відтягнути наші сили з Півдня та зупинити наш контрнаступ і просування там. Друга похідна мета — це спробувати захопити території, які були ними втрачені, зокрема, і рік тому. Для них було б дуже символічно продемонструвати, що "мовляв, ми не змогли втримати". Тож допоки ми категорично не підійдемо до зміцнення нашого кордону з того напрямку, ризики потенційного реваншу з боку російських військ будуть постійно.
(1).jpg)
Олександр Мусієнко. Фото: Суспільне
