Ілюстративне фото: facebook/AFUStratCom
З'явилась можливість проводити заходи з витіснення ворога з Харківщини
За інформацією ГУР МОУ, у Вовчанську на агрегатному заводі взяли в полон приблизно 2 десятки окупантів, ще кілька десятків було знищено. Чим був важливий цей об'єкт, що росіяни за нього так трималися?
По-перше, вони там були присутні, певним чином були заблоковані від нормального логістичного сполучення. Заблокували їх ще практично в момент, коли Росія здійснила вторгнення на Харківщині в районі Вовчанська. З тих пір вони були заблоковані, їм, як виявилося, підтримка доставлялася дронами, плюс вони її в подальшому отримували через те, що намагалися проривати цю блокаду і утримувати цей завод, що давало можливість ворогові обстрілювати певні позиції українських військ, зберігати свою присутність і не давати українським Силам оборони витискати ворога безпосередньо з Вовчанська. І це, попри складнощі з логістикою, був один із опорних пунктів ворога у Вовчанську. Тепер, коли звільнений цей завод, коли окупант знищений там і коли є полонені, що теж дуже важливо, в українських Сил оборони з'являється можливість далі фактично повністю брати під контроль Вовчанськ і проводити заходи з витіснення ворога з Вовчанська і з Харківщини. Тобто в подальшому розвивати певні наші тактичні успіхи.
Це були якісь мотивовані бійці, які не здавалися і сиділи там до останнього, ще й активно оборонялися?
Справа в тому, що це були не солдати строкової служби, це дуже добре підготовлені і десантники, і спецпризначенці. Тобто це дійсно були добре навчені і підготовлені бійці. Але це їм не допомогло. Вони все ж таки втратили цей завод. Українські спецпризначенці ГУР провели вдалу операцію і тепер фактично ця територія буде під нашим контролем. Там були переважно підготовлені бійці.
За Вугледар тривають активні бої
Ситуація у Вугледарі. Знаємо, що російські війська наступають на флангах цього міста. Прокоментуйте ситуацію, що відомо вам?
Тривають активні бойові дії. Можу сказати, що за Вугледар час від часу, з певною періодичністю, тривають активні бої уже понад рік. І ворог ніколи не полишав спроб штурмувати безпосередньо позиції довкола Вугледару. За час цих штурмів російські війська понесли надзвичайно великі втрати, як в особовому складі, так і в техніці. Ситуація почала погіршуватися, коли ворог мав успіхи в районі Мар'їнки, і далі почав рухатися на захід. Вони просувалися і в тому числі почали розвивати атаки зі східного флангу в бік Вугледару. Таким чином це було два напрямки, з яких ворог загрожував Вугледару. Далі додався ще один напрямок зі сходу. Вони там прорвалися, зуміли провести флангову операцію. І таким чином зараз намагаються витиснути наше угруповання з Вугледару, де є дуже хороші висоти, хороші позиції, які надзвичайно вправно тримали наші бійці, обороняючись. І звичайно, що ворог зараз буде робити все, щоби витиснути українські війська з Вугледару. І не виключено, що наші Сили будуть змушені звідти відійти.
Цілі ворога не змінилися – це позбавлення України державності
Чи зрозуміла наразі їхня проміжна чи остаточна ціль? Вони хочуть вийти на межі Донеччини чи все ж таки рухатимуться далі?
Якщо ми говоримо стратегічно, то цілі не змінилися – це позбавлення України державності. В різний спосіб. Чи військовим шляхом, чи військово-підривним шляхом, через ситуацію на фронті і потім спроби підривати безпеку і суспільно-політичну ситуацію у нас всередині. Тому що ворог проводить низку і дезінформаційних кампаній, і інформаційно-психологічних операцій, і це стратегічна ціль. А оперативна ціль, яка у них зараз є, це захоплення Донецької області. Це те, на що будуть кинуті їхні зусилля. Зараз треба буде також спостерігати за Запорізьким напрямком, за фіксацією там певних сил, їхнім пересуванням, перебазуванням. Оскільки ці удари КАБами, які активізувались по Запоріжжю, звичайно містять терористичний характер, це зрозуміло. Але ж вони так само можуть бути і ознаками підготовки до чогось більшого. Сил у росіян зараз не так багато, але з точки зору розтягування нашої лінії оборони і відволікання нашої уваги від Курської операції, яка ворогові допікає, це теж може бути одним із напрямків. А загалом концентрація буде вся на Донецькій області. Але я думаю, що завдання, яке може ставити російське командування до зими, це спробувати просунутись, як мінімум взяти в оточення Курахове і Покровськ. Тобто вони зараз роблять дві великі охоплюючі операції, спрямовані на оточення Курахового і Покровська. Це та задача мінімум, яку вони до зими можуть ставити.
Перевага в повітрі забезпечує успіхи ворога
Британська розвідка вказує, що російські війська ведуть бої на південь від Покровська, у східній частині Торецька, повільно просуваються в районі міста Часів Яр. Тобто вони одночасно атакують кілька цілей. Це намагання розтягнути українські сили, чи вони самі при цьому розтягуються? І наскільки їм вдається ці всі фланги тримати або навіть просуватися?
Вони атакували на різних напрямках і раніше. Просто час від часу ця активність нарощувалась, а час від часу спадала. Якщо ми говоримо про Покровський напрямок, наприклад, то ворога вдалося зупинити під час наступальних дій якраз в лобових атаках, коли він рухався через Новогродівку прямо на Покровський. Їх зупинили. Тепер вони вирішили змінити тактику, десь 3 тижні тому, і почали діяти через охоплюючі удари. Тобто вони намагаються провести доволі амбітну операцію, як вони думають, і рушити двома флангами. Щодо Торецька. Там дійсно спочатку деякі війська ворога були перебазовані на Курщину, тому інтенсивність атак на деякий час там дещо спала. Але зараз вони знову отримали додаткові сили, перегрупувалися і продовжують певні штурми. І плюс я можу сказати, що там дуже активно працює авіація. Вони просто все намагаються зносити КАБами. Перевага в повітрі забезпечує їхні успіхи.
Олександр Мусієнко. Фото: facebook/musiienkoua
В питанні далекобійної зброї зараз більше "ні", ніж "так"
Питання далекобійної зброї, напевно, вже набило певну оскомину всім, але для нас воно на часі. З цим питанням досі відбувається своєрідна тяганина. На вашу думку, коли може бути ухвалене таке рішення, і що зміниться потім?
Наразі важко сказати. Зараз більше "ні", ніж "так", що це рішення буде. Не змінюється поки що позиція адміністрації президента США. Можливо, після зустрічі президента України Володимира Зеленського і американського президента Байдена, ми почуємо певні рішення, певні новини, як говорив сам український глава держави. Бувало таке в практиці, що йому вдавалося переконувати американського президента, коли здавалось, що начебто рішення вже ухвалені, але вони змінювалися. Тому на це є певні сподівання. Але наразі позиція більшості в Сполучених Штатах у секторі безпеки і оборони, і в політичному секторі, мабуть, у тому, що вони не знаходять переконливих аргументів в тому, яким чином це може стратегічно змінити хід бойових дій. Плюс вони остерігаються ескалації. Путін продовжує погрожувати застосуванням, в тому числі ядерної зброї. Тому я дещо скептичний щодо того, що нам таке право дадуть.
Путін намацав слабке місце і буде продовжувати шантажувати Захід
А як щодо погроз, до яких вдається РФ, переходячи від ядерного шантажу до фактично погроз навіть атакувати аеродроми в Румунії і Польщі, якщо її "червоні лінії" перейдуть?
Справа в тому, що провокації вже і так відбувалися. Ми вже бачили, як "шахеди" залітали на територію Румунії. В принципі, до однієї з авіабаз на території Румунії, її розташування відоме, від Ізмаїлу в Одеській області кілометрів 150-160 по прямій. Там базуються румунські літаки. За версією Росії, чомусь там можуть бути і українські літаки. Вони про це говорять. Тому я б не виключав, принаймні, якогось промацування ґрунту і провокацій щодо Румунії. Але я не думаю, що це будуть атаки із застосуванням ракет, далекобійної зброї. Ні. Але вони таким чином намагаються погрожувати. До речі, Румунія чітко і ясно, словами президента Клауса Йоганніса підтримала План перемоги України, зокрема й удари в глиб російської території. Тобто вони на це відреагували тим, що вони підтримують удари в глиб російської території.
Наскільки ці гібридні дії РФ спрацьовують, який ефект вони дають?
Ці гібридні дії були і вони продовжуються. Різні країни реагують по-різному, але в НАТО сходяться на тому, що потрібно протидіяти, потрібно виробляти способи реагування. Дуже багато обговорень цьому присвячується. Вони збільшують свою безпеку в Балтійському морі, туди перебазовуються додаткові кораблі, авіація. Тобто якраз на такі гібридні прояви є певним чином реагування. Тому що Росія то дрони випустить, і вони залітають з Балтійського моря на територію Швеції або Німеччини, то ще якісь провокації втне. Україна, до речі, також про це попереджала неодноразово і говорила про те, що давайте спільно протидіяти, бо ключ до того, щоб це зупинилося, у тому, щоб підтримувати Україну в нашій боротьбі. І підтримка ця є насправді, але є певні кроки і лінії, перейти які Захід все ще дуже сильно вагається. Це удари в глиб російської території. Що в тому числі може означати, що Путін намацав це слабке місце, в погрозах ядерною зброєю і можливостями ескалації, і далі буде цим шантажувати Захід. Доки цей шантаж, як він вважає, працює, доти він буде цю карту постійно розігрувати.
А ці зухвалі заходи російських літаків, то на територію ЄС, то біля Аляски чи Японії, це суто зухвалість і демонстрація того, що ми є і ми можемо дозволити собі, чи за цим ховається щось більше ?
Це якраз про зухвалість і про те, щоб просто продемонструвати якусь слабкість Заходу, показати власні можливості. Це більше про це. Але коли є рішуча реакція, так як японці продемонстрували, як деякі європейські країни демонструють, так і потрібно... Тобто Путін розуміє тільки таку реакцію. Вона має бути жорстка, рішуча і має демонструвати готовність до дій. Японці це чітко продемонстрували. Я не виключаю, що далі такі польоти можуть продовжуватися, але Росія вже принаймні розуміє, що Японія не буде просто за цим спостерігати, а вона готова і до певного способу реакції. Якщо Росія дуже хоче розбудити японський мілітаризм, то нехай спробують. Хочу нагадати, що саме Японії в 1905 році Росія програла війну.
Контингент російських військ на Курщині наразі складає трохи більше 40 тисяч
Що наразі можна сказати про нашу Курську операцію? Що там зараз відбувається і як діють росіяни?
Відбувається те, що як мінімум ті війська, які вже перекинуті в Курську область, щонайменше, не можуть бути застосовані і кинуті на підкріплення, наприклад, на Донеччині. Щонайменше, це теж є серйозним успіхом. Контингент російських військ на території Курської області наразі складає трохи більше 40 тисяч. Українські війська зосереджені на тому, щоб утримувати той плацдарм, який контролюють. Плюс є спроби його розширити за рахунок атак у Глушковському районі на півдні Курської області. Росія здійснила низку контратак, які були невдалими. Вони це навіть самі визнають. А українські сили, я думаю, зосередяться на тому, щоби утримувати фланги і ті території, які контролюються, плюс спробувати розширити цей плацдарм. І якщо говорити обережно з оптимізмом, то такі шанси є.
Ядерний шантаж сприймається дуже серйозно
Володимир Зеленський акцентував увагу на ймовірності того, що росіяни можуть обстрілювати атомні об'єкти. Була навіть заява з боку президента Польщі про те, що тоді й Польща реагуватиме. Наскільки серйозно це питання зараз сприймається нашими партнерами?
Сприймається дуже серйозно. Для нас зрозуміло, що Росія хоче бити по підстанціях, які здійснюють передачу від АЕС і забезпечення АЕС електропостачанням для підтримання охолодження реакторів та інших технологічних процесів. І в цьому є загроза, тому що таким чином ворог планує створити проблеми в енергетичній системі держави і змусити нас вимкнути наші реактори, що може мати дуже погані наслідки для всієї енергетики країни і для українців. Тому Україна закликає на це відреагувати двома шляхами: по-перше, щоби включився весь світ, в тому числі Китай, Індія, країни Південної Америки, і Захід, звичайно, і вкотре засудив такі можливі дії Росії, як це було вже неодноразово, коли Росія погрожувала ядерною зброєю, брудними бомбами, тощо. Друге – це рецепт добре відомий і знайомий, нам потрібно більше систем ППО. І третє – нам також потрібні ті ж удари в глиб російської території і засоби, щоби знищувати бодай балістику, яку вони продовжують накопичувати вздовж українського кордону.
