Володимир Путін і Євген Пригожин (довоєнне фото уряду РФ)
"Усі побачили, що на диктатора Путіна можна тиснути"
"Сталося те, з чого починав Путін і чим він завершить свою каденцію. Почав він із Чеченської війни і було дуже багато погроз, а закінчилося все великими відступними конкретно Кадирову і його режиму в Грозному, які за рахунок всіх росіян розбудовували і купували собі предмети розкоші. Зараз сталося все те саме: і Пригожин і його партнери в Кремлі для себе виторгували такі самі преференції, щонайменше, як і Кадиров. А можливо, ще більші, бо Кадиров на Москву не йшов, а Пригожин конкретно загрожував режиму Путіна. Тому ми бачитимемо, що конкретно отримав Євген Пригожин. Ми не побачимо, що отримала та група, яка тиснула на Путіна і робила весь цей шантаж. Але як мінімум ми розуміємо, що диктатор Путін реагує на такий шантаж, що він здатен піти на поступки. І я думаю, що це найкращий сигнал насамперед для наших західних партнерів, які інколи досі ведуться на той чи інший вид шантажу", — зазначає Сергій Кузан. На думку експерта, Путін розуміє лише мову сили: "Він розуміє, коли йдуть конкретні підрозділи. До речі, це порівняно невеликі підрозділи. Це не були ті 25 тисяч, які анонсував Пригожин. Можливо, в 25 разів меншим складом рухалися вагнерівці й загрожували режиму Путіна. І виявилося, що це той колос на глиняних ногах, який насправді боїться будь-якого воєнізованого оснащеного угрупування, яке загрожує не просто Кремлю, не просто найбільшому місту Російської Федерації, а фактично самій російській державності. Це дуже добре побачили і в Кремлі, і всі росіяни. Крім того, вони побачили, що російські підрозділи регулярної армії та нерегулярних воєнізованих формувань дуже схвально ставилися до Євгена Пригожина. І всі еліти побачили, що на російського диктатора можна тиснути і він готовий йти на поступки", — каже Кузан.
"Успішні дії "РДК" і легіону "Свобода Росії стали прологом до маршу Пригожина"
Кузан не виключає, що цей заколот Євгена Пригожина став наслідком саме успішних дій "Російського добровольчого корпусу" і легіону "Свобода Росії". "Вони перші продемонстрували – наскільки невеликі штурмові загони, можна сказати партизанські загони, розміром з роту чи взвод можуть були крахом цілого регіону. А це прифронтовий регіон, де будувались укріплення, де формувались їхні "засічні лінії", куди виділялися мільярди рублів (було виділено 6 мільярдів рублів на оборону прикордонних регіонів). Все це не спрацювало, адже виявляється, що можна невеликим підрозділом кілька десятків людей зайти, пройти спокійно з важкою броньованою технікою і спричинити колапс цілої Бєлгородської області. Коли, наприклад, губернатор Воронежчини заявляє, що "СВО" перекинулась на Росію, то про що може бути мова?! І Пригожин зрозумів: якщо вийти з окупованих українських територій, то виявляється, що за ними Росія може протиставити загони поліцейських та нацгвардійців, які звикли бити бабусь чи студентів. Ось проти таких повстанців, проти російської ліберальної опозиції вони чудово наганяють страху. А проти добре озброєного воєнізованого формування з важкою технікою немає чого Росії протиставити. І вони, звичайно ж, цим і скористалися. Тож успішні дії "РДК" і легіону "Свобода Росії стали прологом до майбутніх дій Пригожина", — каже Кузан.
"Ціна іміджевій армії кадирівців"
"Я б ще звернув увагу на роль персональної армії Путіна, яку він так плекав і леліяв. Це батальйони "Ахмат" спецназу кадирівців, які нібито мали би навести жах абсолютно на всіх. Вони наводили жах на російські регулярні частини, і їх натравили конкретно на Пригожина. Але ми побачили, що вони навіть не наважилися зайти в Ростов, і тим більше не наважилися вступити в прямі сутички навіть з тими бійцями, які були залишені в місті. Хоча чисельно кадирівців було набагато більше. Крім того, основні сили Пригожина — колона з танками, з зенітно-ракетними комплексами, з гарматами, з БМП — в цей час просто рухались на Москву, їх навіть не було в Ростові. І навіть за цих умов кадирівці не наважилися зайти до Ростова і не наважилися вступити в прямий бій. Ось і ціна тій іміджевій російській армії, армії кадирівців", — зауважує військовий експерт.
Сергій Кузан. Фото: ФБ-сторінка
"Пригожин відчув смак крові, а в Лукашенка немає вибору"
Пригожин — це та людина, яка точно відчула смак крові, відчула смак влади, вважає Кузан. І от тепер він стане додатковим важелем тиску на Олександра Лукашенка, припускає Кузан. "Я думаю, що Лукашенко сам не в захваті від ідеї мати цілком потужне воєнізоване формування з реальним бойовим досвідом на відміну від його армії. Я думаю, що і його силовики так само не в захваті від таких перспектив. Але вибору немає. Така вже доля залежного від Путіна диктатора. Доведеться виконати цей сценарій Кремля", — пояснює експерт.
"Реальна опозиція в Білорусі та Росії — це збройні формування"
"Кейс Пригожина яскраво продемонстрував, що саме такі збройні формування є єдиними реальними чинниками політики в таких авторитарних країнах, як Росія або Білорусь. І отже, в цьому випадку вага заяви очільника Полку Калиновського має і мала більше політичної ваги, ніж заява Світлани Тихановської (лідерки білоруської опозиції – ред). І в цьому випадку я би радив і команді Тихановської, і всім білоруським опозиціонерам звертатися саме до Полку Калиновського, до всіх білорусів, які воюють зі зброєю в руках, тому що вони — це політичне завтра саме Білорусі. Так само і в Росії. Російська ліберальна опозиція повинна нарешті визнати, що тільки "РДК" і легіон "Свобода Росії" є реальною російською опозицією. Насправді вся ця російська опозиція, яка сьогодні перебуває в Лондоні чи Парижі, ходить по форумах і намагається надувати якось щоки, нічого не варта. Вона не представляє ніякої сили. І щоб їй хоч якось врятуватися, обов'язково потрібно підтримати ось ці збройні формування", — резюмує Сергій Кузан.
