Фото: protocol.ua
Тут емоції зайві
З початком повномасштабного вторгнення Росії до України безліч людей пішло у волонтерську діяльність, бо багатьох їхніх рідних, родичів та знайомих призвали до армії. І часто ці люди починають вирішувати проблеми так, як вони це бачать — емоційно.
Павло Нарожний сам почав займатися волонтерством ще на Майдані у грудні 2013 року. Потім був 2014 рік, коли почали зростати потреби для армії, в яких треба було вчитися самостійно розбиратися. Зараз вже 9 років, як його "Реактивна пошта" підтримує напрямок важкої артилерії. Каже, щоб досягнути нинішнього високого рівня довіри до його організації, на початку робив багато помилок, поки навчився постачати те, що найнеобхідніше на передовій. Це зараз вони вже знають всю проблематику від рядового до генерала, постачають інструменти, запчастини для ремонта тягачів, налагоджують побут артилериста, забезпечують зв'язком, обладнують штаби.
"Сміттєві збори"… що це таке
Військовий експерт каже, що так звані ""сміттєві збори" тиснуть на емоції, якщо нібито не зібрати гроші вже, то люди загинуть. Але це неправда. Треба перевіряти, чи є такі потреби в армії і чи вони потрібні там". Каже, що на сьогодні армія забезпечена і бронежилетами, вона має снайперські гвинтівки. Якщо є запит від родича-волонтера щодо якоїсь потреби, попросіть показати запит від військової частини про це, там повинен стояти підпис командира з мокрою печаткою.
При правильному виборі волонтерської організації Павло Нарожний пропонує відкидати емоції. Каже, що професійні фонди ніколи не тиснуть на емоції і працюють системно. "Треба звертати увагу на історію їхньої діяльності, чим вони займалися раніше. І тоді їх можна порівнювати з іншими фондами". Закликає дивитися на їхню професійність, відкрити сайт організації та переглянути звіти.
Медичні аптечки, медичні рюкзаки та ноші
Каже Павло Нарожний про постійні запити щодо медичних аптечок, які коштують приблизно 4 тисячі грн і які повинні бути у кожного солдата, бо саме вони реально рятують йому життя. "Бо до того моменту, коли прибуде медик, людина сама повинна собі надати першу медичну допомогу і перекрити кровотечу. Якщо вона не може дихати і треба пробити спеціальний отвір через ніс і спустити повітря з легенів, то це все здійснюється тими засобами, які є в аптечці. Таких аптечок не вистачає". Кілька медичних волонтерських організацій займаються цілеспрямовано закупівлею нош, спеціальних медичних рюкзаків, які коштують приблизно 50 тисяч грн.
Авто, запчастини, інструменти та дрони
Допомога армії — це системна штука. "Зараз більшість командирів є досвідченими офіцерами, які воювали. Тому вони пишуть конкретику щодо всіх своїх потреб. Якщо є офіційний запит від підрозділу, то там написано все чітко і конкретно". З точки зору артилериста армії завжди потрібні автомобілі, які бажано передавати на баланс військової частини, бо тоді можна списати бензин і автозапчастини під цей автомобіль. Також потрібні запчастини для важкої техніки та інструменти для ремонта техніки. Піхоті завжди потрібні дрони, каже Павло Нарожний.
В окопі солдат воює за того, хто поруч
Павло Нарожний проти того, щоби комусь одному купити щось краще. Бо армія — це уніфікація, "величезна машина, тому у всіх все повинно бути однаковим. Армія — це про братерство. Всі кажуть, що в армії люди воюють за Батьківщину, за людей в тилу. Насправді ті, хто перебуває в окопі воюють першочергово за свого брата, який стоїть поруч із ним в окопі. Вони захищають саме її, людину поруч. І коли між ними є непорозуміння, це дуже погано. Або ви всьому підрозділу купуєте шоломи, або нікому", — резюмував Павло Нарожний.
