Почаївська Лавра. Загальний вигляд. Фото: uk.m.wikipedia.org
Почаївський монастир перейшов від православних до греко-католиків у 1712 році
— Зараз Почаївська лавра перебуває в оренді Української православної церкви Московського патріархату, і зараз є вимога Тернопільської облради до Міністерства культури розірвати цей договір оренди, який мав би діяти до 2052 року. Публічно претензії на Почаївську лавру вже заявляють і представники Православної церкви України, і Української греко-католицької церкви. Але щоб розуміти, як планувати майбутнє цієї святині, нагадайте, хто ж її все ж таки заснував?
Історія Почаївської лаври оповита легендами. Однак ми маємо першу згадку про Почаївський монастир із 1557 року від короля Сигізмунда II, який видав грамоту на проведення безоплатного ярмарку в Почаєві. Й там вперше згадується, що в Почаєві є монастир грецького обряду.
— Але в будь-якому разі очевидно, що заснували все-таки православні?
На той час це було православ’я. До Унії (Берестейської церковної унії 1596 року) це була Київська митрополія, яка підпорядковувалася Константинопольському патріархату.
— Але як так сталося, Почаївський монастир перейшов від православних до греко-католиків?
А це сталося вже в 1712 році. На той час Унія набула широкого поширення. І масово православні визнали підпорядкування Папі Римському. У цьому ж суть Унії, тому що вони зберігали за собою і православний обряд, і православну догматику, але змінили підпорядкування. Тобто з Константинопольського патріархату перейшли в підпорядкування Папі Римському Святому Престолу. Тому на початку XVIII століття самі монахи Почаївського монастиря виявили бажання визнати Унію і бути унійним монастирем. Цей процес розтягнувся до 1714-16 років 1712-1716, коли туди зайшли василіяни. Розквіту цей монастир зазнає якраз за василіянський період.
— Тобто коли були греко-католики там?
Так, греко-католики, тому що тоді було побудовано Свято-Успенський монастир — це барокова перлина західного зразка, у нас таких в Україні небагато. А по-друге, набирає розквіту друкарня, яка надрукувала близько 200 книг і заснувала бібліотеку. Почаївська друкарня друкувала високомистецькі книги релігійні, а також світського і просвітницького характеру. Крім того, друкувала не тільки українською, але й польською, латиною, грецькою.
Елла Бистрицька. Фото: Суспільне Тернопіль
"РПЦ формувала православний форпост на західних теренах Російської імперії"
— Коли з’явився цей архітектурний ансамбль, теж коли були греко-католики?
Центром цього ансамблю є Успенський собор, але коли монастир передали до складу Російської православної церкви, першим завданням РПЦ було формування православного форпосту на західних теренах Російської імперії. Це відбувалося після третього поділу Польщі, коли Волинь відійшла до складу Російської імперії. Її потрібно було інтегрувати, тому що населення сповідувало унію, тобто це були греко-католики й католики. Такий був конфесійний склад території. Тож треба було її оправославити — не просто зробити православними, а православними московського зразка. Тому робилося все для того, щоб цей духовний і релігійний центр мав православне обличчя, але московського зразка. Тому ансамбль Почаївської лаври строкатий.
— На початку XX століття російська влада зробила з Почаївського монастиря оплот русифікації регіону і навіть осередком діяльності Чорної сотні. І там, де раніше друкували книжки за подобою творів західного відродження, почали друкувати антиукраїнський "Почаївський листок" — "речник" "Союзу російського народу".
Це вже початок XX століття, коли відбувалася кризова ситуація в самій Російській імперії. Про це якось мало говорять, але більша частина страйків — це не Петербург 1905 року. У 1905-1907 роках найбільша кількість страйків була саме в західному регіоні Російської імперії. Тому цей оплот російського народу і мав осередок в Почаївській лаврі, архімандритом якої був митрополит Антоній Храповицький. Тобто це робилося під його патронатом. Але треба розуміти ще й те, що від 1831 року, коли монастир відійшов до складу Російської православної церкви, там проводилася певна кадрова політика. Якщо ми подивимося на етнічний склад керівників лаври, то це були етнічні росіяни. Від першого її архімандрита, а в сучасному стані це ще і проросійський склад монахів.
"Українська мова в Почаївській лаврі не звучить"
— З 1988 до 1990-го року намісником Почаївської лаври був майбутній митрополит Онуфрій, який зараз очолює Російську православну церкву в Україні. Що відомо про діяльність монастиря під час його керування?
Саме за період його керування проводиться проросійська кадрова політика, коли більшість монахів переселяють з Росії, з Молдови сюди. Я, коли сама була у Почаївській лаврі, розмовляла з семінаристом, який проводив екскурсію, і запитала його — а як ви проводите богослужіння, як ви молитесь? Він мені сказав — церковнослов'янською. Але я кажу, що вона має російську конотацію, це майже російська мова. А він каже — "українською не звучить".
Предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій. Фото: УНІАН
— Як вважаєте, що далі має бути із Почаївським монастирем? Дотримання договору оренди до 2052-го року для Російської православної церкви в Україні, або ж якимось чином ПЦУ і Українська греко-католицька церква мають між собою домовлятися про порядок богослужінь, або це має бути музей, адже така багата історія у цього комплексу?
Почаївська лавра ніколи не була музеєм. У перспективі це буде українська святиня, український центр, це безперечно. Тут покроково треба вирішувати. По-перше, розірвати договір оренди. Тут повинні юристи працювати дуже добре. Я думаю, що вихід буде знайдений. По-друге, треба розрізняти релігійний і культурний центр. Очевидно, треба виходити з того, що в нас повинен бути конфесійний музей.
