Про моторесурс російської стратегічної авіації
Ми почали ганяти російські стратегічні бомбардувальники з аеродрому "Енгельс" до Оленєгорська та аеродрому "Українка" в Амурській області, тобто на тисячі кілометрів. Швидкість бомбардувальників — до 750 кілометрів на годину. Тобто декілька годин вони мають проводити в повітрі, здійснюючи перельоти з однієї бази до іншої.
Водночас моторесурс двигунів обмежений у кожного типу літаків. Останній Ту-95 був побудований у 1992 році. Основна частина Ту-160 була випущена до 1991 року, а 5 літаків були добудовані вже до 2008 року. Будівництво Ту-22М3 теж було завершено фактично до 1991 року. Тобто вони вже вилітали значні ресурси.
Виробництво двигунів до Ту-95МС — найбільшого бомбардувальника, який був використаний в ракетних обстрілах України — було завершене у 90-х роках. У 2006–2007 роках завод з виробництва цих двигунів став банкрутом. Тобто можливості виробництва двигунів і ремонту у росіян обмежені.
Яку кількість стратегічної авіації мають росіяни
На сьогодні росіяни мають 16 літаків Ту-160. Також вони заявляють про 42 одиниць Ту-95МС, але насправді їх менше. У льотному стані навіть у 2012-му році було лише 32 бомбардувальники. Зараз, за оцінками експертів, у них не більше 20 одиниць Ту-95МС, а також 66 літаків Ту-22М.
У всіх літаків є проблеми з двигунами та переобладнанням на сучасні електронні системи. Зараз вони хочуть переозброїти ці літаки з ракет Х-55 та Х-555 на більш сучасні ракети Х-101, бо лише цей тип ракет повітряного базування перебуває у серійному виробництві. Тож на Ту-95 росіяни зробили зовнішні пілони під крилами літака, які дуже погіршують аеродинаміку і додатково напружують двигуни, які розроблялися ще німецькими інженерами наприкінці 40-х років.
Ту-160 — більш новий літак, який вироблявся з 1984 року по 1991 рік. До його виробництва було залучено понад 800 підприємств та організацій СРСР, більшість з яких вже давно не існують. Тобто можливості для модернізації цього літака, включно з його силовою установкою, дуже обмежені.
Аналогічна ситуація з Ту-22М3. Росіяни хотіли його модернізувати, замінивши ракети Х-22, якими б'ють по прифронтових містах біля лінії зіткнення, на Х-32. І процес ускладнюється тим, що у росіян немає замкненого циклу виробництва двигунів, радіоелектронної апаратури та самих літаків.
Крім того, технічний канібалізм, коли з кількох літаків роблять один, — це шлях в нікуди. Однак нині відбувається часткова модернізація літаків, і цей процес розтягнутий в часі. Тож Україні варто не чекати, поки в росіян випрацюється моторесурс і літаки почнуть падати активніше, а розробляти українську далекобійну зброю і знищувати їх фізично.
Як це вплине на інтенсивність ракетних обстрілів
Раніше російські літаки злітали з "Енгельса", який знаходиться від українських кордонів за 740 км, летіли протягом 40 хвилин до Каспійського моря і запускали ракети. Зараз їм доведеться подолати кілька тисяч кілометрів до "Енгельса" протягом 5-6 годин, можливо, сісти дозаправитися, потім стомлений екіпаж почне випускати ракети і після цього вони мають повернутися на аеродром, аби сісти там.
Росіяни нині підіймають менше бомбардувальників, щоб не витрачати цей ресурс, і запускають ракети, зокрема у Волгоградській області, не відлітаючи далеко від свого аеродрому. Буває, трапляється так, що дорогою падають ракети, які не спрацювали, і російські села мають "бавовну". Відтак росіянам додалося не лише української "бавовни", але й вітчизняної.
Фото: ua.depositphotos.com