Невже фестиваль-премія ГРА відбудеться?
"Людина грає завжди, повсякчас і навіть зараз. Ми маємо жити і працювати. Я оптиміст. В якійсь формі ГРА таки буде наприкінці січня. Зараз час підбиття підсумків.
Ми не тільки ходимо і дивимося вистави. Ми всі заявки передивилися. Ми відслідковуємо кожну прем'єру. Це наша професія. Ми маємо транслювати це і глядачеві.
Виходило дуже багато прем'єр. Щодня я дивлюся по дві прем'єри. Зараз складно технічно працювати. Бо часто немає світла. За цей воєнний рік вийшло 200 прем'єр".
Читати також: Чому читання стає просто шкільним обов'язком та що лікує казкотерапія? Розповідає письменниця Катерина Єгорушкіна
Як пройшли театри початок війни?
"Креативні індустрії завжди були попереду планети, попереду всього. Театри оговталися дуже швидко. Вони перетворилися на певні волонтерські хаби. Вони спустилися в підземелля. В театрі Курбаса було облаштоване житло для людей. Всі працювали для переселенців. Хтось виїхав за кордон і там продовжував свою діяльність волонтером.
Театри були загартовані пандемією. Тому ми частково були готовими до надзвичайних ситуацій. Були і репетиції по зуму, і читання. З'явилося багато нових молодих драматургів. Писалися тексти, як реакція на перші дні війни, на психологічний стан".
Чи стали театри сміливіше працювати з новими образами?
"Це була певна лабораторія. Драматургу треба було знайти слова, щоби описати те, що описати неможливо, ступінь тієї трагедії, яку ти переживаєш тут і зараз в цю хвилину.
Українська драматургія зараз має потужний сплеск. Вона пішла набагато далі. Актори часто грають ті історії, які безпосередньо самі пережили. Ми часто у виставах стали чути документальні цифри. Але одночасно тут задіяні пластичний, фізичний, психологічний театри, також архаїка. І все це в сучасному світогляді. Воєнні теми — це інший рівень підходу до роботи з таким дуже небезпечним матеріалом".
Чи потрібен зараз комедійний контент?
"Це необхідно. Неможливо постійно занурюватися в морок жаху. Українці завжди оптимістичні. Ми маємо перемогти будь-що. Комедії мають бути обов'язково. Якщо ми не будемо посміхатися, ми не зможемо рухатися далі. Навіть граючи комедію, ми граємо в ім'я тих людей, які загинули заради нас. Війна закінчиться. Вона має закінчитися."
Прем'єра вистави "Кар'єра Артуро Уї…". Які враження?
"Театр Франка видає дуже потужний контент. Він суголосний часові. Під час війни всі вистави інакше сприймаються. Акценти розставляються інакше. Інше відчуття часу. Природу зла треба розглядати в різних жанрах. Вона резонує публіці.
До речі, саме 24 лютого театр з Дніпра привезе виставу "Всупереч" до Києва".
Є вистави, які варто показувати за кордоном?
"В Європі був місяць українського театру. Але в організації гастролей нам необхідна допомога. Театр зараз дуже важкий в плані виїзду. Треба допомагати робити великі гастролі. Бо це важко. Це дуже об'ємний виїзд театрів.
Багато вистав невербальних. Є вистави не фізичного театру.
За кордоном сприяють нашому приїзду. Але ми не повинні виїжджати за кордон із простягнутою рукою. Ми маємо себе презентувати всіма своїми виставами, нашими режисерами. Щоб після війни до нас приїхали всі світові режисери, які досі сюди не потрапили. Бо ми європейський театр. А театр — це масштаб. Тому тут потрібна допомога держави. Треба вивозити великі вистави. І привозити те, чого Європа ще не бачила. Але вона вже бачила вистави країни-агресорки.
Всі вже знають, що таке український театр. І не запитують про це. Ми маємо стати повноцінними партнерами європейських театрів".
Про російську мову у виставах
"Завжди важливі історичні справи робляться тихо. Я була вражена українською мовою артистів колишнього російського театру. Академічний драматичний театр імені Лесі Українки таким чином позбувся свого російського минулого. Це знаково і символічно.
В Дніпрі зняли 29 вистав російською мовою. І робили прем'єру за прем'єрою. В Одесі так само перейшли на українську. В Харкові ще тримаються за російську мову.
Драматичний театр імені Лесі Українки надав майданчик іншим театрам. У нас відбувся такий собі національний роумінг в театрі. Солідарність, яка має бути тут.
Перед війною ми говорили про присутність російської мови в культурі. Після війни в нас дуже багато роботи. Бо є досі люди, які і зараз інакше говорять. Треба буде після війни ставити питання руба".
Скільки вистав було поставлено за кордоном?
"Вимушеність виїзду деяких митців дає можливість прорости там українським паросткам. Понад 35 вистав було поставлено за кордоном. Туди виїхав потужний український десант драматургів. Ці вистави поставлені там нашими митцями, нашими акторами. Попереду всіх перебуває Німеччина, де представлено 12 вистав. І про це треба говорити".
Скільки театральних діячів на фронті?
"Багато їх на фронті.
Ми багато і втратили: Паша Лі, Оксана Швець, Олександр Шаповал, Олег Бобало, Вадим Хлуп'янець, Олександр Снігуровський. Багато технічних працівників загинуло. Втім всі вони взяли зброю і стали до лав ЗСУ. І захищали та захищають зараз мирний театр. Вони можуть найкраще розповісти нам всім про код нації, про те, за що ми воюємо і за що гинемо там.
Росіяни розв'язали війну проти європейського театру. Дикуни проти цивілізації."
Фото: Pavel KlimovReuters