Про лауреатів Нобелівської премії миру
З іншими лауреатами ми обговорюємо питання, які стосуються правосуддя, міжнародного документування воєнних злочинів і тих правозахисних речей, які нас об'єднують. І безпосередньо протистояння режимам Путіна та Лукашенка і схожим автократичним країнам, проти яких ми боремось методами захисту прав людини. Це люди наших цінностей, які з 2014 року підтримують боротьбу України проти Російської Федерації, своїми іменами називали і російську агресію, і ті злочини, що Росія вчиняла і в Криму, і на Донбасі. Тож це наші партнери і побратими.
Як змінилася ситуація у світі з дотримання прав людини і як на це вплинула війна в Україні
Права людини стали базисом, до якого звикли в Європі і вважали що, він непорушний. Але повномасштабне вторгнення в Україну показало, що права людини — це те необхідне, що потрібно попередити для того, щоб не було війни. Саме з обмеження прав людини почалася та агресія, яку Російська Федерація виплеснула на Україну за останні 8 років. Спочатку вона обмежила права людини та свободу слова всередині країни, не давала працювати тим людям, які ставили критичні питання, зокрема незалежним журналістам та правозахисникам. Згодом вона з'явилася і на наших горизонтах зі своєю армією і агресією.
Тож ця Нобелівська премія, яка показує значення громадянського суспільства та тих, хто бореться за права людини, — це спосіб попередження війни. І це повертає права людини у фокус більшості демократій, які вже потроху стали сприймати її як буденність. Ця система потребує підтримки, а в нашому випадку — безпосередньо боротьби. Бо права людини в Україні можливі тільки після тотальної перемоги України над агресією Російської Федерації і поплічництвом режиму Лукашенка.
Читайте також — "Україна стала відкриттям для світу": як визнання західними виданнями політичного впливу Зеленського сприятиме підтримці країни під час війни?
Про перспективи створення міжнародного трибуналу для президента Росії за злочини в Україні
Трибунал для Путіна — це та правозахисна ініціатива, до якої долучилися понад 30 правозахисних організацій. У цій справі наші перспективи такі, як ми зробимо.
Треба чітко розуміти, що окремий трибунал по російських злочинах не є легким завданням. Це те, за що борються і наші дипломати, за що ми аргументуємо як правозахисники на рівні міжнародної адвокації. Тож трибунал буде тоді, коли аргументуємо, зберемо підтримку і коли така міжнародна організація, як ООН чи ОБСЄ підтримає це, бо нам потрібно, щоб цей трибунал мав юрисдикцію, який подолає міжнародний імунітет найголовнішої трійки, яку ми хочемо звинуватити — президента Росії, спікера парламенту та міністра закордонних справ Росії.
Фото: Олександр Павліченко