Навіщо українцям цікавитися цим далеким контитентом?
"Мандрівки захоплюють. Людина всім цікавиться і все досліджує. І заглядання у майбутнє відрізняє нас від минулого. А дослідження Антарктиди є першою сходинкою до цього, воно розвиває науку, з'являється розуміння природи і розуміння того, як формувалася планета.
Звідти зручно робити дослідження космосу. Також досліджувати мікроорганізми, які "законсервовані" у воді і які могли незмінно проживати мільйони років. Дослідження, які допомагають в навігації та досліджують магнітосферу землі.
Щоби правильно передбачити погоду на три дні, потрібно зібрати дані всіх метеостанцій з однієї півкулі. А щоби на п'ять днів — то треба з усього світу. Чим більше цих станцій, тим точнішим буде прогноз. В Антарктиді не так багато їх є. На нашій станції також є метеостанція, яка надсилає в світові бази даних свою інформацію щодо погоди.
Також йде мова про престиж України, розвиток української культури, українського голосу у ще одному вимірі.
Україна може мати з цього і практичну користь. Вона в майбутньому зможе претендувати на частину території в Антарктиді та мати свій голос там.
Нам треба висвітлювати свої здобутки. Понад 200 років тому українці вперше туди потрапили. Нас ніхто не придумав. І Антарктида цьому приклад. Перші українці були в Антарктиді за 50 років до народження Леніна. Вони ж повинні були звідкись взятися ще й до цього".
Яке найсильніше враження?
"Існує туризм в Антарктиду і він набирає обертів. Є туристичні лайнери та яхти. Питання лише в ціні. Я туди йшов польською туристичною яхтою. Ми два тижні були між островами. Чимало туристів так і живе на яхтах.
Найсильніші враження напевно були від китів, від первозданної природи, як я стояв за штурвалом вночі в тумані і намагався вирулити між айсбергами.
На станції вже інші враження. На другому тижні виникає відчуття, що ти ніби як і не в Антарктиді. Ти втягуєшся в мікросоціум. Це закрите середовище. На той момент там перебувало 40 людей. Це була і зимівка, і сезонна експедиція, і інженерна група, яка модернізує станцію.
Ти втягуєшся у спілкування з людьми, є відчуття віддаленості від України, відчуття, що ти на іншій планеті перебуваєш. Час інакше протікає. Коли я був в Антарктиді, то одна година інтернету давалася на два дні. Я її витрачав на чат із близькими людьми. Є певний інформаційний вакуум.
Коли погана погода і ти взагалі не виходиш за межі станції, то ти перебуваєш в певній соціальній бульбашці. Коли починається гарна погода, то тоді можна гуляти. Якраз на той час припадає +5-10 градусів. Можна навіть виходити без шапки. Було навіть трохи тепліше, ніж восени у Львові.
Коли залишається основна зимова експедиція, у них багато досліджень і роботи. Щодо відпочинку, то організовують спортивні змагання, футбол.
Коли настає сезон, тоді робота інтенсивніша, людей більше. З відпочинку шахи та більярд. Організовуються спільні суботні вечері. І згадується цивілізація".
Читати також: "Самоідентифікація дуже важлива, для того щоб залишатися народом" ― режисерка про воєнну драму "Щедрик"
Як виходити з вакууму і добиратися додому ?
"Є три сектори з Антарктиди: через Південну Америку, через Австралійський сектор і Африканський.
Наша станція стоїть на острові за 7 км від континенту. Вже добре видно звідти Антарктиду. Є льодова шапка на острові. Але сама станція стоїть на камені.
Їжу довозять туди раз на рік. Коли завозять фрукти і овочі, то вони ще є певний час. Потім переходять всі на консервацію. Коли прибуває сезонна експедиція за кілька місяців до основного корабля і заміняє старих працівників новими, то тоді цей корабель також довозить якісь фрукти і овочі. Але це найбільший дефіцит і ти найбільше за цим сумуєш.
Коли я повернувся з Антарктиди в Південну Америку, в Аргентину, у мене було відчуття, що ще всього якась одна зупинка маршруткою і я вже буду вдома".
Наскільки тема Антарктиди була висвітленоюв Україні?
"У нас є антарктичне товариство. Є наукові роботи, любительські записи, спогади, враження. Василь Придатко-Долін, який написав багато статей і посилань. Є Бочкарьов, який описував свою подорож в Антарктиду. Я написав про неї комплексно: від історії до своїх відчуттів".
Яка наступна велика мрія?
"Південний полюс. Було б добре, щоб українці туди потрапили навіть у приватній експедиції. Там багато є місць, де людина ще не була. Якщо тут або там ступить українська нога, то це буде нашим здобутком. Навіть біля нашої станції є багато географічних не названих об'єктів".
Фото:з особистого архіву Маркіяна Прохаська