Ви сьогодні виховуєте професійних військових, бачите, хто обирає кар’єру офіцера. Наскільки сьогодні змінилася молодь, яка обирає професію військового?
Я маю честь очолювати ліцей Богуна майже шість років. В нас найменші — це 8 клас, з 14 років. А повний курс навчання складає чотири роки, після чого ми даємо направлення: Львів, Одеса, Харків, Житомир, Київ. Місця вистачає для всіх.
Зараз єдине питання — це підготовка, адже війна потребує найкращих, аби вижити і перемогти. Тут буде недостатньо мотивації. Треба бути й добре підготовленим по п’яти основних складових: ідеологічній — Україна понад усе, моральній — я воїн, я присягнув і буду виконувати завдання, не буду обманювати. Третя складова — психологічна: страх повинен бути, він від Бога та природи як основний інстинкт самозбереження, але ми повинні їх підготувати як долати труднощі, висоту, вогонь, вибухи. Адже робота офіцера ризикована, але зараз дуже почесна. Також є й інтелектуальна складова — дистанційне навчання — та фізична. По інтелектуальній складовій основними в нас є захист України — все, що стосується військової справи. Оскільки ми дуже сподіваємося на міжнародну підтримку, то нам треба бути й взаємосумісними. Штаби і воїни мають бути англомовними. Й ми маємо переконати хлопців вчитися, прищепити любов до кожного предмету, застосувати найсучаснішу мотивацію, щоб їм було цікаво й був результат.
Ми заслужено маємо авторитет серед українського народу, і зараз завдання — не просто перемогти, а зробити так, аби більше ця війна ніколи не повторилась. Рашисти хочуть зараз проводити фейкові перемовини, призупинити вогонь, аби накопичити сили і взяти реванш. Це все було вже не один раз. Й сьогодні вперше за 300 років ми маємо найбільш реалістичну можливість остаточно помститися терористичній гідрі за голодомори, “Гулаг” і репресії, за весь терор. Й нова генерація, нове покоління має набагато вищу мотивацію.
Першою складовою ви назвали ідеологічну…
Так, і з цим в нас зараз повним порядок. Зараз в нас ватноголових немає взагалі, хоча, можливо, є ще такі, які застосовують стару методику. Але ми не можемо відмовитися від ветеранів, адже це — наші батьки та вчителі, вихователі. Ми розуміємо, що будемо робити все по-сучасному, але вони нас виховали і з них чудові методисти.
Чи маємо вже покоління тих, хто позбавився шлейфу: "Ми же братья з Росією"?
Так, навіть доросле населення, вищий військовий менеджмент не говорить "ми же братья". Про сучасне покоління, то тут взагалі без сумнівів. Після Революції Гідності в 2014 році в нас вирівнялася стратегія: Україна — це Європа. Ми маємо йти в Євроатлантичну спільноту, Євросоюз, НАТО крок за кроком. В тактичному плані ми, українці, набагато кращі за ворога, тому що, як казала Ліна Костенко, "Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.І наше діло праведне й святе.Бо хто за що, а ми за незалежність". Українці дуже працелюбний та мужній народ, тоді як рашисти — це рабський лінивий народ.
Ми протидіємо ворогу на чотирьох напрямках: дипломатія, інформація, армія та економіка. Дипломати наші працюють чудово, інформаційна складова — це те, шо ми з вами робимо. І моє завдання тут, аби молодь виросла краще поінформованою. Військова складова — теж наша, де ми маємо щось робити від найменших, яких ми виховуємо в ліцеї. Економічна складова: військові мають зараз зробити все для захисту нашої економіки. Але тут нам самим дуже складно, тому що ворог всі 30 років є воюючою країною з потужною армією.
Я знаю, що одна з ваших дипломних робіт була присвячена темі ймовірної війни Росії проти України.
Я мав честь від України навчатися за кордоном — в Канаді та США. В США ми розглядали декілька wargames — сценаріїв, оскільки коли я навчався, якраз була війна в Грузії. І вже тоді було зрозуміло, що після Грузії буде Крим, все до того йшло.
В своїй дипломній роботі писав, що буде битва за Крим, але не думав, що ми будемо настільки непідготовленими. Вже будучи в Головному командному центрі, я побачив, що вище військове керівництво не готове захищати. Якщо солдати, молодші офіцери виконували б наказ, якби їм була поставлена конкретна задача, то найвища ланка — і політична, і військово-політична — вагалася.
Тобто в 2014 Крим було неможливо захистити?
Не було ким й чим. Задача така ставилася, Турчинов ставив таку задачу, але її просто саботували на рівні Міністерства оборони, Генерального штабу. Військовий топ-менеджемент не був готовий, зараз такого немає.
Всі ці вісім років ми готувалися, і більше семи тисяч випускників ліцею Богуна зараз роблять найважчу роботу на передовій. Нам важко, складно, ми втрачаємо — маємо більше 30 полеглих випускників, — але альтернативи захисту немає. Не можна капітулювати, інакше Буча, Ірпінь, Гостомель буде в кожному місті та селі в кожному будинку. Як би важко не було, треба продовжувати.
Як ви оцінюєте зараз ситуацію на фронті?
Крайні 3-4 місяці запрацювало оперативне мистецтво — вчасно розгорнуті оперативні підрозділи. Майстер-клас був показаний під час звільнення Харківщини, коли за декілька днів невеликі спеціально створені підрозділи сіяли хаос і паніку в рядах ворога. В той же час визначені підрозділи продовжували широкомасштабні рейдові дії, "розсікали" ворога і просувалися настільки швидко, що ворог просто здавався без бою.
Але ворог підлий, і нам треба перемогти інтелектом, за рахунок оперативного мистецтва. Не кількістю, бо ми, наприклад, не маємо права ввійти в Херсон, адже росіяни там зроблять нам, як ми зробили їм в Харкові.
Які ваші прогнози?
Найважче буде зроблено в цьому році, я так думаю, жовтень-листопад.
Визначальною на полі бою є ініціатива, тому нам треба більше сучасної зброї, адже кількісно ми не можемо конкурувати. Плюс ми знаємо ціну людського життя.
Нам треба перемогти росіян за трьома основними напрямками: вища мотивація, краща підготовка, найсучасніше забезпечення.
Проте в Москви залишилося ще декілька козирів. По-перше, з Ірану буде зараз ще більше ракет, ще більше загрози буде з Білорусі, адже там ще є авіація плюс мобілізація в РБ. Ми не знаємо, яка буде підтримка з Сирії, КНДР, Китаю. Можна буде спрогнозувати, що вона буде прихована, і головне — вчасно її викрити.
Хотілося б, щоб все закінчилось цього року, проте тут не "ура-ура", все залежить від підтримки — протиракетної та протиповітряної. Якщо підтримка буде швидка і якісна, то, можливо, й 80-90 % можна буде зробити в цьому році.
Фото: DW
