Про нікнейм "Чорнобровий"
"З народження я говорив російською мовою, хоча бабусі й дідусі послуговувалися українською. Така історія у багатьох родинах, на жаль. Але на зросійщеному етапі свого життя я слухав українські народні пісні, читав літературу, і там постійно випливало оте "чорнобровий". Воно мене в дитинстві дуже сильно зачаровувало, я намагався зрозуміти, що воно означає, крім кольору волосся над очима. Коли Шевченко каже "кохайтеся, чорнобриві", то звертається очевидно до свідомого українства, яке думає, що воно робить. Я теж апелюю до свідомої молоді, яка думає. Коли вирішив завести свій блог, то бачив, що українське треба показувати як усміхнене, успішне, створити саме такий "чорнобровий" молодіжний образ, тобто привабливий і спокусливий".
Чому ми обираємо це ― сідати і писати разом один текст
"Я, як амбасадор Радіодиктанту, представлятиму тих, хто цьогоріч писатиме його вперше. У мене зі школи було упередження щодо диктанту як форми оцінювання. Але Національний Радіодиктант ― це не про оцінку наших знань, а про єдність. Українці з різних куточків, різних професій та віку сідають, слухають один текст, проживають цей текст і пишуть його своєю рукою. Ми можемо його перевіряти або не перевіряти, але відчуття, як ти сидиш разом з усіма в один час і пишеш один текст ― це надзвичайні емоції, які я буду дуже радий пережити разом з усіма українцями".
Чи спрацює цьогоріч Радіодиктант щодо українських біженців, які вимушено опинилися за межами України
"Цього року слова "національна єдність" набули нових значень, тож Радіодиктантом зшиватиметься увесь світ. Українство зараз по різних країнах, і ми писатимемо диктант на всій земній кулі. У мене самого багато друзів виїхало за кордон, і я до цієї ситуації ставлюся подвійно. Величезна шкода, що так багато людей виїхали, але я маю велику надію, що найкращі досвіди, які вони позбирають по всьому світу, принесуть обов’язково назад в Україну. Усі найкращі стандарти. Я дуже вірю в українців, і що диктант може стати місточком та пам’яттю про те, що повернення неодмінно буде".
Про свідоме рішення людини дерусифікуватися і тотально заговорити українською у своєму житті
"Повернена українська набуває якоїсь іншої цінності. Мені здається, що той, хто у свідомому віці заговорив українською, доклав зусиль, усвідомив значення мови і наважився ― розуміє, що цей вчинок є нелегким. Але мова цієї людини набуває додаткової цінності, з’являється якась глибина. Коли людина повертає собі мову своєї землі, то прожитий досвід ніби помножується, набуває нових значень. Я не добираю оточення за мовою, але так стається, що навколо мене багато людей, які перейшли. Коли я здійснював свій перехід, мене оточували здебільшого зросійщені українці, тоді я був один. Тепер ми можемо це робити разом. Коли прийшла велика війна, ця хвиля стала масовою, я дуже раджу не відкладати мовний перехід. Гадаю, що багато людей про це давно думають, але не наважуються. Підключайтеся до хвилі, разом це робити набагато легше. І зробіть це просто зараз ― сприйміть те, що ви зараз чуєте, як знак долі".
Про колонку у французькій Le Monde щодо політики зросійщення
"Le Monde ― одне з найбільших французьких видань. На цій платформі я пояснив європейській аудиторії, що в Україні ніколи не було російської мови, її сюди насильно занесли дуже агресивною та експансивною московською політикою. І що у нас немає російськомовних українців, а є зросійщені ― штучно і насильницьки. Повернути українську мови означає відновити історичну справедливість і стати понад тими травмами, тобто зцілитися. Російське посольство у Франції відреагувало листом, де вони розписали мовну історію України, як вони її бачать, їх дуже обурив термін "зросійщені українці". Якщо це їх обурює, то ми маємо розуміти, що все робимо правильно і називаємо речі своїми іменами. Вони дуже бояться правди".
Чого бояться українці перед тим, як перейти на українську
"Для мене мовний перехід ― це як відірватися від берега, не знаючи, чи ти до іншого допливеш. Перше, що я раджу людям, це відплисти від берега. Зробіть собі мовну дієту на три місяці, відмовтесь на цей термін від російськомовних джерел інформації, не читайте російських книжок і не слухайте їхню музику, відпишіться від усіх російськомовних блогерів, тобто намагайтеся відірватися від цього інформпростору. Таким чином ви припините підживлювати мову, якою говорили, у вас сформується інформаційний голод ― і ви захочете шукати щось новеньке. І тут ви знайдете такі українськомовні перлини, що будете здивовані нашими артистами, зачаровані нашим кінематографом! Я дуже заздрю вам, бо цей період можна прожити лише один раз. Ти входиш у світ українства, який просто співає твоїми вібраціями, він тобі рідний, органічний, ти відчуваєш нову якість свого буття. Тож важливо зробити перший крок "від" і знати, заради чого ти його робиш ― щоб пережити це відчуття. Важливо не зупинитися. Знаю багатьох людей, які навчилися вільно говорити українською, але лишаються переважно російськомовними. Кажуть, я ― білінгв, можу переключатися, коли завгодно. Але якщо ти українською не освідчуєшся в коханні, не плачеш, коли тобі боляче, не кричиш, не сваришся, то ти не говориш українською. Мова це насамперед вираження душі, емоцій, до цієї точки треба дійти. Коли мені наснився перший сон українською, я зафіксував це зранку і зрозумів: ось тепер я говорю українською мовою".
Чи вистачить українськомовних ресурсів для заміни під час мовного переходу
"Я припускаю, що для якогось жанру музики, наприклад, може ще не існувати альтернативи українською мовою. Але феномен українськомовного софт-року, до речі, неповторний, він є лише у нас. Я приїжджаю до Польщі або Чехії і дивуюся, що вони співають пісні "ОЕ" українською.
Якщо ви не знайдете відповідників, у вас залишиться цей інформаційний голод, але повернутися до звичного ви вже не можете, бо у вас інформаційна дієта, то ви почнете створювати те, чого вам не вистачає. І несподівано, під час свого мовного переходу, ви можете раптом стати українською рок-зіркою, блогером, письменником, відкрити талант, який ховався усе життя. Це надзвичайно цікаво!".
Наймолодшим українцям легко потрапити на територію занадто літературної мови, почати "говорити підручником". Як треба працювати з українським сленгом? Чи ця форма мовлення сама витворюється на таких платформах, як TikTok?
"Я дуже вірю в сьогоднішню молодь, і в своє покоління, і в молодше. Воно вже незворотно українізується. Виростає саме українське покоління, і в цьому просторі витворюється молодіжний сленг. Ми багато позичаємо з англомовного простору, це правда. На багато речей у нас немає відповідників. Є прекрасний ресурс "Словотвір", де ти вбиваєш іншомовне слово, а користувачі намагаються знайти українські відповідники. Якщо їх не існує в українській мові, користувачі намагаються "словотворити" і створюють цей відповідник. Деколи це звучить штучно, а деколи дуже органічно. Наприклад, колись було дивно казати на "лайк" "вподобайка", а тепер це звичайна річ. Ми вживали здебільшого "пост", а тепер говоримо "допис". Я ніколи не кажу "сторіз", натомість ― "розповіді". Й інстаграм підтягнувся, вживає ці слова, тобто ми впливаємо на нові версії. Ще є таке слово "гештеґ", я знайшов відповідник "ґратчак", він для мене такий цікавий і красивий, часом використовую. Відповідники можна не використовувати постійно, але їх обов’язково треба знати".
Як не боятися тих, хто тебе буде виправляти при переході на українську? Чи є тренажери, які можна завантажити на свій пристрій, замість звичайного підручника?
"Я вже порадив закріпити собі вкладку "Словотвір". А ще пораджу ресурс r2u.org.ua ― це словник, який перекладе вам будь-яке російське слово. Друкуєш його ― і випадають варіанти словників досталінських часів, тобто вам пропонують слова, які вийшли з ужитку внаслідок політичних втручань в українську мову. Там можна знайти дуже великі синонімічні ряди. На ці два ресурси я буквально виплив під час свого мовного переходу.
Просто знайте, що є мовний стандарт, літературна мова, але вона теж рухається і розвивається. Це той еталон, яким говорять на українському радіо, пишуть у книжках, викладають в університетах. Ми, як культурні люди, маємо прагнути до цього еталону, але треба розуміти, що ніхто не говорить ідеально, усі роблять помилки. Коли я перейшов на українську, то говорив дуже літературно, а тепер не бачу нічого страшного в тому, що скажу колись "тіпа" або десь екну, бо я зрозумів, що розмовна мова не вимагає досконалості. Якщо ви не збираєтеся найближчим часом стати ведучим на радіо, то не треба себе заганяти в істерію щодо недосконалості вашого мовлення".
Насамкінець цьогорічний амбасадор Радіодиктанту національної єдності Данило Гайдамаха звернувся до своїх TikTok-шанувальників та всіх слухачів:
"9 листопада, 11 година, усі разом пишемо диктант. Чорноброво, спокусливо, з любов’ю вчимося володіти рідною мовою! Бо жити цією мовою, радіти, сміятися, співати пісні, читати книжки та вірші ― це прекрасно. І все буде перемога! Тому що перемога ― це пере-могти, зробити більше, ніж ти можеш. На відміну від "победа", де корінь "біда". Вони ідуть в біду і тягнуть нас за собою…".
Нагадаємо, цьогоріч текст диктанту пише Ірина Цілик, а читає Ада Роговцева. До зустрічі на Радіодиктанті!
Фото: фейсбук-сторінка Данила Гайдамахи
