Ми сьогодні зустрілися з Вами на Варшавському безпековому форумі у Польщі. Які Ваші перші враження? Ви вперше на цьому форумі?
Для мене було насправді важливо відвідати цей форум, щоб зрозуміти контекст польських впливів як на регіональну політику, так і на справи українські. Польща сьогодні серйозно допомагає Україні. Вона стала лідером у міжнародній коаліції допомоги Україні, лідером у Східній Європі. Польща зараз визначає багато речей. Сьогодні тут зібралися як військові, так і політики зі всього світу.
Як Ви сприйняли новину про повномасштабне вторгнення Росії в Україну?
Я очікувала на це. Нас попереджали місяць-два до того. Питання було лише в тому, коли це мало статися. У мене був квиток на 23 лютого до України, я готувалася летіти, хоча мені мої джерела казали почекати. Прийшло зранку повідомлення, що літак відмінили. А вночі почалася війна. Я тоді вже до години знала, що почнеться війна. Мене заспокоювали дівчата волонтери-медики з України, які були в Америці на той час, що нічого такого не буде. Дружини дипломатів так само плакали. В це не хотілося вірити.
Почастішали тривожні заяви щодо використання ядерної зброї з боку Росії. Як готується світ до цього? Чи чуєте Ви відповіді на ці запитання?
Відповідей я не чую. Я сумніваюся, що хтось їх має. Мені такі самі питання ставлять американські і міжнародні експерти та політики. Я намагаюся сама шукати ці відповіді також. Ризик застосування Путіним ядерної зброї дуже великий, особливо як засіб не хімічного, а політичного впливу. Якщо Путін таки вирішить використати тактичну ядерну зброю, якщо це станеться всередині України і не зачепить країни НАТО, то це точно вплине на перспективу бачення цієї війни. І в цьому є найбільша небезпека на сьогодні. Громадська думка на Заході зараз дуже сильна щодо підтримки України. Якщо ескалація піде до використання ядерної зброї, то ми не маємо гарантії, що громадська думка не зміниться.
Зараз у США триває виборча кампанія. Скоро там вибори до Палати представників, до Сенату. Республіканці можуть взяти більшість і там, і там. Я розмовляю з американськими консерваторами. І вони говорять про те, що занадто багато американські демократи фінансово допомагають Україні. Нам треба дуже уважно ставитися до таких заяв і звертати увагу на ті політичні процеси, які відбуваються як в Європі, так і в США щодо підтримки України. Звісно, що зараз є двопартійна підтримка України, і це однозначно. Є аналітика, що вона триватиме і далі. Але великої підтримки голосів щодо фінансування в Україні шукати буде все складніше і складніше. Особливо це стосуватиметься наступного траншу. Про це говорять як внутрішні, так і зовнішні експерти.
Які ваші плани щодо перебування у Варшаві?
В кінці минулого року мене призначили керівником східноєвропейського бюро "Голосу Америки". І я приїхала відкривати його саме в Україні. Але війна змінила наші плани. На цьому етапі технічно ми будемо перебувати у Варшаві і їздити до України. Поки це маленька група людей. В "Голосу Америки" є кореспонденти в центральному, українському і російському бюро.
Я час від часу приїжджаю також до України. Щойно повернулася звідти: була в Одесі, Харкові, Ізюмі, Києві, навколо Києва. На цьому етапі зараз я перебуваю у Варшаві.
"Голос Америки" має велике покриття в Африці, Латинській Америці, Індонезії, східноазійських країнах. Там мало знають про Україну, у них дуже сильна російська пропаганда. Ми повинні більше покривати східноєвропейську політику, зокрема працювати саме для цих регіонів. Я працюю для центрального офісу англійською мовою. Ми багато матеріалів робимо для цих регіонів. І виходимо в прямий ефір з України.
Як журналістам висвітлювати і впливати на громадську думку?
Нам треба давати лише факти і контексти до цих фактів. Є речі, на які ми не можемо вплинути: ми не вирішуємо питання, чи буде застосована зброя. Але ми вирішуємо, чи можемо ми бути до цього готовими.
Десь за півмісяця перед повномасштабною війною на телебаченні в Україні мене питали, що робити українцям? Мені було важко відповісти на це запитання. Бо я незадовго до того брала інтерв'ю у держсекретаря США, який казав, що треба готуватися до війни. А Зеленський казав, що війни не буде, що треба готуватися якраз до травневих свят. Кожен з нас відповідає за свою власну безпеку. Треба бути максимально готовими до будь-яких сценаріїв і розвитку подій. Це все, що ми на цьому етапі можемо сказати.
Що треба робити, щоб була здорова пропаганда?
В Україні досить слабка ланка не лише інформаційна, а і дипломатична. Україна досі немає багато послів в Латинській Америці, в Африці. Україна скорочує свої дипломатичні відомства, коли в умовах війни вони повинні навпаки, посилюватися. Зеленський багато перекриває сам дипломатичних напрямків. Але цього недостатньо. Є дипломатія високо рівня, а є середнього і нижчого. І вони всі мають бути активними. Добре, що з'явилися в Україні спікери, які ходять на міжнародні канали, розповідають про те, що відбувається. Але ця робота так само не консолідована. Це все відбувається досить хаотично.
Я вірю у факти і інформацію. Їх треба максимально подавати, підвищувати їхню кількість і розповсюджувати краще і більше. Не потрібно займатися пропагандою. Треба розповідати правду.
Були заяви Ілона Маска нещодавно. І вони стали певною неприємною несподіванкою для українців. Чи можете ви це пояснити?
Я можу це пояснити певною його наївністю. Після відповіді Володимира Зеленського Ілон Маск відповів, що він таки є прихильником України. Він належить до консервативного крила політичних бачень. До нього приходять політики з такою ідеєю і він її просто транслює, бо має платформу. На такі заяви також потрібно звертати увагу. Треба розуміти увесь спектр настроїв, а не лише тих, хто підтримує Україну. Є багато і таких, хто не підтримує Україну. Треба звертати увагу і з такими людьми працювати.
Що буде далі?
Світ захоплений, здивований, натхненний. Україна перевернула світобачення. Це важливі дуже речі, які сталися за останні півроку. Я переконана, що Україна переможе. В України немає іншого виходу. Коли ми затиснуті до стіни, ми робимо все. А з українським талантом і здатністю виживати я не бачу іншої перспективи, ніж сильна і могутня Україна. Як це відбудеться швидко — ніхто цього прогнозувати не буде. Хоча сподіваюся, що в цей час рівно через рік ми з вами будемо говорити про те, як нам швидше і краще відбудувати Україну. Я дуже на це сподіваюся. Україна має дуже багато перспектив. Я натхненна тим, що буде відбуватися після війни. Це такий великий шмат роботи, якого на всіх вистачить. Я вдячна ЗСУ, Залужному, іншим командувачам. Я вірю в них.
Фото: Українське радіо
