Про кількість дамб не варто говорити у прямому ефірі. Тому що у росіян лишилися старі радянські мапи, і вони не знають, які дамби були побудовані за 30 років незалежності України. Немає каталогу координат, дуже важко наводити, потрібні додаткові засоби наведення.
Гіпотетична шкода ― для території, що розташована нижче дамби за течією. Може утворитися водяний вал 2-3 метри і більше, який завдасть шкоди насамперед приватному сектору. Але українські міста будувалися після Другої світової війни з таким розрахунком, що там, де є великі річки, облаштовано берегові укріплення, їх споруджували і за часів незалежної України. Тому багато територій зможуть витримати таку несподівану техногенну катастрофу. Крім того, літо було посушливим, лише зараз ідуть дощі, тож рівень води в річках не такий критичний, щоб нанести дуже велику шкоду. Природа зробила так, що зараз немає того об’єму води, який був у 1960-70-ті роки.
Щодо матеріалів. Радянський Союз ставився до дамб дуже прискіпливо і намагався будувати їх із цементу найкращих марок, тобто бетон ― надміцний, армований. Ці вимоги до проєктів розробляли спеціалізовані інститути, тож СРСР та УРСР передбачали, що на випадок бойових дій ці споруди повинні витримати певну кількість вогневого ураження.
Дамби як гідротехнічні споруди ― це стратегічні об’єкти. Простою ракетою дамбу пробити не можна, тому, мені здається, що ворог хоче залякати українців. Звісно, це акт воєнного тероризму. Наша ППО намагається прикривати ці об’єкти, і ми сподіваємося, що не трапиться остаточного лиха, на яке розраховують у Москві. Якщо відбудеться вогневий наліт, треба буде роздивлятися, які пошкодження, робити санацію, ремонт, реконструкцію. Сподіваємось, що саме той справжній бетон витримає.
Фото: Укрінформ