"Два місяці тому була сильно роздута тема з дефіцитом солі. Бо через два тижні раптово з'явилася сіль Артемівського виробництва на полицях магазинів. Тому проблема певною мірою була накрученою і роздутою. Причин для паніки і тоді, і зараз немає, і скуповувати її у великих обсягах так само не потрібно.
Що стосується Закарпаття, то воно у нас багате мінералами, корисною сировиною, і ми там навіть маємо родовище золота. В Закарпатті, крім Буштина, є поклади солі у Солотвино. На відміну від Дрогобича, тут трохи інша методика добування, бо є шахти, як і на Донбасі. А у Дрогобичі вона виварюється і випарюється.
В Буштині сіль видобувалася ще за часів Австро-Угорщини з 1792 року. Тому запаси цілком дозволяють українцям відчувати себе спокійно, не переживати і мати хорошу якісну сіль. Закарпатська сіль за своєю якістю значно краща, ніж артемівська. Вона може використовуватися у їжу, технічно, а також для фармацевтики і косметології. На 90% український споживач забезпечений національною сіллю. Імпортна сіль активно завозилась два місяці тому з Італії, Польщі, Австрії, Словаччини, коли була створена штучно паніка.
Ми країна, яка має благодатний клімат і родючу землю, працьовитих людей. Тому на 80% продукти харчування маємо національного виробника. Ми не залежимо від імпортних продуктів харчування. У нас зараз розвивається переробна галузь: на молочній фермі виготовляють не тільки молоко і сметану, але і варять сир. Що дає нам на майбутнє хорошу перспективу".
Фото: ДП "Артемсіль"