Що пов’язує Ердогана та Путіна?
Тут йдеться про взаємозалежність двох країн, оскільки Туреччина є одним із найбільших споживачів російського газу та залежною від нього. Йде великий проєкт спорудження єдиної атомної електростанції на території Туреччини. Є зони конфронтації: Сирія, Лівія та Нагорний Карабах — та велика кількість торговельно-економічних зв’язків, які певним чином взаємопов’язують дві країни. Проте в цій ситуації не йдеться про взаємопов’язаність двох лідерів.
Скільки б Туреччина втратила економічно, якби відмовилась співпрацювати з Росією?
За півроку обсяг загальної торгівлі складає приблизно 31 млрд доларів. Більшість з них — це газ та нафта, які йдуть з території Росії до Туреччини. Співвідношення — 1:10. Але й 3 млрд турецького експорту до Росії в умовах, коли інфляція складає 80 %, а ціни зростають фактично кожен день, грає дуже серйозну роль.
Крім того, наступного року в Туреччині плануються вибори. Враховуючи суспільні настрої та падіння економічного рівня життя, будь-які елементи економічної взаємодії, які можуть допомогти економіці, будуть підтримуватися в Туреччині будь-яким урядом. Тим більше, саме ці дії президента Ердогана всіляко підтримуються в суспільстві. Вважається, що він особисто докладає багато зусиль до того, аби стимулювати Путіна до можливого припинення військових дій та повернення миру на території України. Й хоча ми маємо боротися за своє, Туреччина нам більш корисна, ніж ми можемо це сприймати емоційно.
Чому Туреччина прихильна до України?
В Туреччині більшість населення емоційно підтримує Україну і якби не економічна ситуація та певні геополітичні чинники, можливо, рівень підтримки був би більш практичний та видимий. Але допомога є, починаючи від політичних та гуманітарних речей до Байрактарів та військової підтримки.
Ще з початку війни Туреччина докладала багато зусиль, щоб привести сторони до переговорів. Ми мали ці переговори і були певні надії, але, як завжди, Москві вірити не можна. Проте в кожної країни є свої інтереси і це треба розуміти, намагатися не дивитися на все через рожеві окуляри. Нам треба прагматично використовувати всі зв’язки та напрацювання, щоб досягти своїх цілей.
В Туреччині не вважають, що діють проти українських інтересів. Навпаки кажуть, що прислухаються до наших потреб та побажань, намагаються по максимуму нам допомагати.
Чим ще Туреччина може бути корисна для України?
Якщо говорити за інтереси, то для нас в першу чергу важливим є оборонно-промисловий комплекс. В час війни першочерговими потребами є постачання, виробництво, розробки перспективного озброєння. Всі знають про Байрактар ТБ-2, який успішно себе зарекомендував на фронті, але є й літальний апарат Акінджі, який літає на українських двигунах. Будуть й інші апарати, які будуть використовувати українське обладнання та наші двигуни. Рік тому були підписані контракти щодо базових речей і, не дивлячись на війну, вони реалізуються.
Друге — це економіка. 3 лютого ми підписали Угоду про вільну торгівлю. Й навіть під час війни Україні потрібна реалізація готових продуктів, які ми виробляємо. Туреччина є однією з найбільш закритих економік в світі і підписання такої угоди дозволяє нашим товарам зайти на турецький ринок. Ми створили такі умови, аби зараз 95 % товарних груп зайшли по нульовій ставці на турецький ринок.
Третій напрямок — це відновлення. В Туреччині десятки тисяч компаній мають досвід будівництва в зонах, на території яких відбувалися раніше або й відбуваються в момент будівництва військові дії. Вони не бояться брати на себе контракти чи субконтракти з реалізації тих чи інших проєктів. Й зараз велика частина турецького бізнесу зацікавлена Україною саме через процес відновлення.
Яка ситуація з кораблем "Жибек Жоли" та іншими кораблями з краденим українським зерном, які пройшли через турецькі порти?
"Жибек Жоли" простояв тиждень, його затримали і проводили дослідження. Пізніше його не пустили в порт, відпустили. Точно така сама ситуація повторилася в Лівані з кораблем з зерном, який намагалися заарештувати. На жаль, тут працює юридична схема, за якою вдається чи країні-окупанту, чи фірмам, які закуповують зерно, уникати відповідальності, бо наявні правові підстави є недостатніми для того, щоб їх заарештовували.
Ми бачимо падіння обсягів проходження таких кораблів, але поки що цей напрямок не закритий.
Чи можливо, аби в умовах війни в Україні створювали турецькі Байрактари?
Ця інформація не нова. Прагматичний інтерес компанії "Байкар" пов’язаний з тим, що Україна є високотехнологічною державою і виробляє багато обладнання, приладів і двигунів, які є вкрай важливими для такого високотехнологічного виробництва.
Війна прискорює певні процеси, бо ми потребуємо чогось для оборони, що нам вкрай необхідне і це треба робити швидше, ніж завжди. Це стимул, яким треба правильно оперувати.
Фото: insider.gr
