Війна в житті молодої і старшої людини
"Ми багато знали колись про війну з фільмів. Ця війна прийшла в наше життя зараз і це впливає на наше самопочуття. Міста, в яких ми колись були, місця, які ми колись відвідували, зараз зруйновані. Ми відчуваємо загрозу власному життю або життю наших близьких.
До мене звертаються молоді хлопці і дівчата з тим, що їм треба йти служити. Були випадки, коли морально люди не були готові їхати на фронт, тривожилися, наскільки їхній рівень знань доступний на полі бою і достатній, щоби впоратися з викликами. Коли в нас немає досвіду, то базові реакції на стресову ситуацію не впораються. Все залежить від порогу чутливості та субтильності, від інтуїтивності й емоційності людини. Ці природні реакції можуть бути схожими на переживання, якщо особа досвіду не має. Якщо вона мала підготовку, то її реакція буде "або нападай, або біжи", досвід у бойових мистецтвах або досвід у тактичній медицині дає усвідомлене, проаналізоване рішення, коли залучена наша прифронтальна кора у прийнятті рішень. Це також залежить і від віку. Людина вже має сформовану прифронтальну кору від 25 років і старше. Чим молодшою є людина, тим реакція може бути більш емоційною і інстинктивною. Чим старша, тим зваженішою вона є. Первинна реакція закладена природою і вона може бути різною".
Як підтримати людину, яка йде на фронт
"Ризик смерті є однією із причин, чому людина відчуває тривогу і думає про те, що може трапитися з нею. Є спеціальні техніки, як із цими думками працювати: дихальні, візуалізаційні, рухові, соматичні. Вони допомагають виробити опірність до стресу. Є багато гарячих телефонних ліній підтримки і допомоги: Український ветеранський фонд, Спільноти Самодопомоги. Також є гарячі лінії для родичів, які зникли безвісти або потрапили у полон".
Як рідним впоратися з емоціями
"Якщо ви людина емоційна, то зрозумійте, що хвилюватися це нормально. Прийміть такі емоції. Вони можуть бути, оскільки наша країна воює. Ви маєте право на переживання. Ваш син або чоловік оцінює свою власну нервову систему, свої здібності, навички, обдумує варіанти і вирішує сам. Обов'язково обговоріть з ним, на чому базується його рішення, яку додаткову підготовку треба отримати, які справи варто владнати. Чим більше організаційних дій прийнято, тим легше людина вивільняє свій адреналін. Заведіть альбом, поки людина буде служити, ведіть записи, конспектуйте період, як родина проживає його. Це буде підтримувати сім'ю і підтримувати зв'язок із тими, хто служить. Живіть дуже активно, займайтеся продуктивною діяльністю, включайтеся у волонтерство. Будь-яка діяльність краща від бездіяльності. Цей адреналін варто виводити у щось благородне. Це важлива складова стабілізації стану. Шукайте таких самих людей, організації, які вам допомагатимуть. Коло активності важливіше, ніж методики і методички".
Як говорити з дитиною про родичів на війні
"Важливим для дитини буде не приховувати будь-яку інформацію. Вона буде відчувати злість, бо розуміє, що щось не так. Дитина дуже важко переживає розлуку, вона не може прийняти той факт, що родич, чи то мати або батько, брат чи сестра, бабуся чи дідусь її покинув. Діти беруть на себе ті обставини, які їх оточують. Їм здається, що їхня вина в цьому є. Бо ми виховуємо їх за принципом, що з хорошими дітьми стаються гарні події, ми даруємо їм подарунки, а якщо вони не чемні, то ми їх караємо. І вони думають, що це є така форма покарання. Треба врахувати емоції і переживання дитини, обговорити з нею події наперед. Що треба на певний період поїхати татові і мамі на війну, що це їхній обов'язок або робота. Допомагайте обговорити ці емоції, які і вона потенційно може переживати. Для дітей є базовою потреба у безпеці. Діти відчувають стрес, коли їхня безпека може бути порушена. Вона може потребувати свого приватного простору. Вона має право відчувати таку емоцію. А ми цю емоцію маємо прийняти. Ми таким чином нормалізуємо цей стан. Щоб він не переходив у агресію, ми повинні допомогти сформулювати її словами, проговорити її,зробити оцінку. Ще однією складовою є безперервність розвитку дитини. В залежності від відсутності батьків її розвиток не повинен бути порушеним".
Як підтримати чоловікам своїх друзів, якщо вони залишилися в тилу
"При виконанні службових обов'язків підтримка побратимів має велике значення. Людина завжди буде відчувати, що вона робить недостатньо. Війна може забрати всі ресурси і всі сили у будь-якої людини із нас. Важливо зрозуміти і оцінити, які в тебе є ресурси і можливості. Що ти можеш робити і робити із цього якусь частину. Важливою є психологічна гігієна. Треба навчитися правильно реагувати на певну інформацію. Виділіть для себе конкретний тривожний час, коли ви присвячуєте себе новинам і трохи їх дозуйте. Отримуйте інформацію із тих джерел, які менш повнокартинно дають її. Або щоби хтось вам її читав і переказував, якщо ви людина занадто емоційна. Тоді відчуття провини того, хто вижив буде зменшуватися. Більшість таких стратегій ми беремо із дитинства. Коли ти несеш повну відповідальність за усіх своїх братів і сестер. То тоді така людина буде відчувати себе винною незалежно від того, чи вона має вплив на події.
Концепція справедливого світу змінюється під час війни. Ми не повинні відповідати за поведінку тих, хто на нас напав. Ми не повинні застосовувати емоційне мислення, якщо ми погано себе почуваємо. Це не означає, що ми у цьому винні. Ми не несемо відповідальності за дії інших людей. Вони не є під зоною нашого контролю. Світ не до кінця є справедливим, навіть з найкращими людьми стаються найгірші речі. Це може так бути. І моя задача робити конкретний внесок. Коли я його зробив, то я молодець. Треба кожен день робити щось більше".
Які емоції чекають тих, кого призвали
"Мобілізація охоплює людей і до 25 років. Доки формується фронтальна кора, доти можна говорити про те, що людина ухвалює зважені і аналітичні рішення, користуючись власною силою волі. Чи ухвалює вона ці рішення усвідомлено, ми не можемо стверджувати. До цього віку травми психологічні і фізичні доволі стійкі і будуть важче даватися, бо мозок росте. Відбувається переоцінка цінностей. В молодих людей більший ризик отримати депресію, стрес. До 20% людей, які пережили важкі події, можуть мати більш тривалі травматичні наслідки.
Якщо так склалося, що ти йдеш в армію, то треба приділити час своїй психологічній і фізичній підготовці. Є спеціальні техніки лічби, які дозволяють застосувати дихання, яке дозволить відволікти думки від переживання і сконцентрувати свою увагу. Це так зване дихання по квадрату. Треба уявити двері. Ви рухаєтеся по рамі цих дверей і рахуєте. Тоді наш внутрішній стан повинен переключитися на конкретні фізичні дії".
Фото: спільнота самодопомоги
