Ще до початку повномасштабного російського вторгнення Військово-повітряні сили мали Візію переозброєння — переходу зі старого, ще радянського зразка озброєння, на новітнє. Наскільки війна цей процес прискорила?
Вона його кардинально прискорила. У прийнятій Візії прописано бачення повітряних сил до 2035 році. Коли розроблялася модель повітряних сил, там прописувалася не лише техніка, але й структура натівського зразка, в якій ми сьогодні працюємо. Зараз все робиться для того, аби адаптувати ці стандарти НАТО. А далі йде мова про техніку, яку б ми хотіли використовувати. Зрозуміло, що радянські літаки ми вже експлуатувати не зможемо, російські — тим паче. Тому у Візії були прийняті саме ті типи озброєння, які б нам найбільше підійшли і які б нам могли надати наші західні партнери.
Коли Візія приймалася, в неї не особливо хтось вірив. Й ніхто не вірив, що це (її втілення — прим.ред.) може відбутися так швидко, як зараз. Ми вже на порозі того, щоб отримати системи протиповітряної оборони. Також йде мова про літаки, які є найскладнішим типом озброєння, тому тут питання надзвичайно складне. Вивчалися різні типи винищувачів. На сьогодні багато фахівців та військових схиляються до літаків типу "F15","F16", які могли б нам надати наші американські друзі. Вони передбачені бюджетом 2023 року, але, як мені пояснили, є можливість використовувати їх і в 2022 році, тож пілоти можуть почати навчання швидше. Тому війна прискорила процес, на який ніхто не розраховував.
Як ми справляємося з російськими безпілотниками "Орлан", які працюють у зв'язці з гаубицями?
Повітряні сили України знищили вже надзвичайно багато їхніх "орланів" — близько 700. Це передусім "Орлан-10", хоча в них є лінійка й більш кращих безпілотників — 20-та, 30-та версії. Проте й "Орлан-10" — це недешевий безпілотний комплекс, який є надзвичайно небезпечним. Вперше ми з "орланами" зіткнулися ще в 2014 році, коли був обстріл Краматорська. Саме "Орлан" наводив реактивну артилерію на ціль.
Ми збиваємо їх зенітними ракетними комплексами і навіть є випадки — з винищувача та стрілецькою зброєю. Ціль надзвичайно складна, її важко виявити, адже він маленький та має дуже малу відбиваючу радіолокаційну поверхню.
Так само в них є "Форпости", "Оріон" та інші багато безпілотних літальних апаратів, які ми збивали. Їх треба нищити, так як ця річ несе дуже велику небезпеку. Зазвичай коли проведено розвідку в реальному режимі часу, є прильоти — на другий день чи того самого ж дня — потужних крилатих ракет з акваторії Чорного моря, Білорусі чи інших напрямків.
Впродовж перших місяців війни існувала теорія, що частина літаків НАТО могла б робити вильоти над нашою територією, базуючись в країнах-членах НАТО, суміжних з Україною. Чи може така схема бути задіяна на теперішньому етапі?
Ми всі сподівалися, досі сподіваємося і дякуємо за підтримку всім нашим партнерам і з перших днів українці просили наших партнерів надати таку підтримку та закрити небо, робити патрулювання західними літаками, щоб захистити нас від ракетного терору РФ. Таке рішення західні країни сприймали дуже скептично й зараз воно навряд чи отримає підтримку. Єдиний варіант на сьогодні — це захистити небо самотужки. На сьогоднішній день ми його закрили фактично від російської авіації та польотів пілотованої авіації. В українському небі зараз переважно літають БПА, які ми також збиваємо, та крилаті ракети, які, на жаль, збиваємо не всі, тому що не всі ракети наша існуюча система ППО має можливість вражати. Є випадки, коли ми збиваємо надзвичайно швидкі ракети, але вище голови не стрибнеш.
На сьогодні ми маємо недостатню кількість літаків і вертольотів. Як ми справляємося із системами ППО Росії? Чи є ефективним атакування НУРСами з вертольотів?
Противник наситив своїми системами ППО, практично всією лінійкою, яку він має, всю тимчасово окуповану територію. Там величезна кількість засобів протиповітряної оборони, які нам доведеться знищувати або захоплювати. Залітати й наносити удари туди стає дедалі важче, але наша ударна авіація постійно, майже щодня, завдає ударів і на передньому краї, й навіть — вклинюючись вглиб оборони противника. Загалом маємо понад 1800 групових бойових вильотів.
Також вертольоти, які задирають "носа" (атакуючи НУРСами — прим.ред.). Не ми почали таку тактику ведення бою. Відео (з такими атаками — прим.ред.) з’явилось більше на москальських ресурсах. Це теж їхні супер сучасні вертольоти "К-52", "МІ-28", "МІ-24". Така тактика має неточність, але коли багато вправлятися, то з досвідом досягається й майстерність. Наші вертолітники вже доволі непогано працюють в цьому напрямку. Якби була мала ефективність, то вони б цього не робили, бо кількість боєприпасів теж не безмежна. Тому вони використовуються так, як потрібно, і там, де потрібно.
Щодо льотного складу: коли ми говоримо про мобілізацію, то передусім говоримо про сухопутні війська. Мобілізувати пілота ж, якщо він не був підготовлений, немає звідки. Чи є у нас сьогодні лава запасних льотного складу?
Нікуди не подівся Харківський університет повітряних сил, тому йде підготовка й на сьогоднішній день, просто відбувається вона вже не в самому Харкові, а в інших локаціях. Курсанти продовжують навчання, оголошено вступну кампанію. Цей процес не зупинився, ми продовжуємо готувати молодь, яка активно вступає до лав студентів університету.
Також прийшли й різні мобілізовані пілоти, зокрема, льотчики, які звільнились нещодавно і яким по 25-27 років. Дехто звільнився навіть раніше, проте всі ці пілоти повернулися одразу, в перший день оголошення загальної мобілізації. Тому в нас достатньо сьогодні льотного складу, щоб виконувати завдання захисту держави.
І наостанок: коли приїдуть перші літаки для України?
Повітряні сили з нетерпінням цього чекають. Наші молоді пілоти хочуть не тільки в "F-16", але й в "F-35", бо можуть все зробити і здолати. В нас немає відповіді на питання, коли прибудуть літаки, але якщо американці вже виділили кошти на підготовку пілотів, то маємо великі сподівання, що й літаки прибудуть скоро.
Підготовка пілотів триватиме не тижні, а місяці, тому що тижні — це опанування елементарних фігур пілотажу зльоту, посадки і т.д. А вже навчитися ефективно воювати на цьому літаку, виконувати бойові завдання в складі підрозділу, ланки ескадрильї, завдавати ударів по наземних та повітряних цілях — це військове мистецтво. Тому до півроку пілота все ж таки треба навчати таким речам. Але нам відступати нікуди, тож ми прийдемо до цього в будь-якому разі.
Фото: Facebook Командування повітряних сил ЗСУ
