Про труднощі комунікації в армії
Проблема всієї війни протягом всіх восьми років — це координація зв’язку. Звичайно, стало набагато краще, аніж було в 2014 році, але все одно цього недостатньо. Іноді комунікація не працює через небажання на місцях запроваджувати нові технології, іноді — через відсутність технічної можливості. В різних місцях по-різному.
Використовується зв’язок радянських часів, деінде перейшли на нові системи, але все одно старі ще присутні. І це досить сильно заважає так само, як і сама система сприйняття. Ті, хто давно воює, вже налагодили свою систему, в них все добре. Проблем переважно немає. Але ті нові, які сформовані, наприклад, Тероборона, мають дуже серйозні проблеми, бо не знають, як до того підійти.
Про проблеми викладання тактичної медицини
В тактичній медицині ми стикаємося з двома проблемами. По-перше, викладачі тактичної медицини також люди і хочуть їсти, тому ведуть курси за гроші. Й багато хто немає можливості, або вважає, що їм мусять викладати це безоплатно. Це в корені неправильний підхід, бо викладання такмеду є досить витратним процесом. Адже потрібні манекени, купа джгутів, тампонада. Це все вартує грошей, мусить якось закуповуватися. Якщо не буде оплати, то інструктори не зможуть якісно викладати предмет. Крім того, багато людей, які не мають викладацького хисту, починають викладати. І тоді це все виглядає дуже непрофесійно. Цей підхід нам взагалі не підходить, бо викладати мусить професіонал. Круто, якщо людина має досвід, зокрема й бойовий, і може талановито дати матеріал. Такі люди на вагу золота.
По-друге, в нас відсутня система викладання: немає єдиного центру, котрий би координував це викладання. Створити його неможливо, оскільки в різних містах є різні інструктори, різні організації, які займаються викладанням. Протоколи іноді різняться. Є уніфікований протокол ЗСУ, за яким надається допомога на полі бої, але часто читають щось інше. Воно не гірше, а може в чомусь і краще, але люди починають губитися, який протокол використовувати.
Про мистецтво ухвалювати правильні рішення
Лікарське мистецтво ухвалити єдине правильне рішення — це 90 % успіху при евакуації. Його можна набути або вродженими якостями, а можна — за рахунок досвіду. В мене — й те, й інше. І таких людей багато, я не одна. Парамедиків, здатних викладати тактичну медицину і які мають досвід на полі бою, насправді багато. Так сталося чомусь, що я вважаються в цій царині найвищим експертом, але ні, є дуже багато людей, які зробили не менше, а іноді й більше. Рівень підготовки нашої армії, добровольців дуже високий.
Про те, як досвід східних єдиноборств допоміг пережити полон
Досвід бойових мистецтв був надзвичайно корисний і під час полону також. Бойові мистецтва навчають нас контролювати свої емоції, розраховувати сили та правильно оцінювати супротивника. Це все дуже стає в пригоді під час бойових дій і особливо — під час полону. Контроль, контроль і ще раз контроль. Все, що ти кажеш, як ти поводишся — має значення.
Звичайно, що на передовій прийоми айкідо не застосовувалися, але там були кілька моментів на базах, коли неадекватні хлопці намагалися щось втнути і тут айкідо навіть фізично кілька разів стало в нагоді.
Про те, що кожен має знайти свою нішу
Я читаю зараз коментарі — так звані "срачі" — і бачу, що люди дійсно втрачають контроль. Це відбувається не через поганий характер, а через те, що люди не можуть зрозуміти, як їм прислужитися своїй країні. Як на мене, кожен може знайти свою нішу, де він буде максимально корисний. Хтось може готувати, хтось — прийти до волонтерського пункту допомагати на сортуванні речей, збирати гроші. Мене вразила, наприклад, дівчинка, яка є чемпіонкою з шашок. Вона заробила гроші на армію, даючи сеанси гри в шашки на вулиці.
Тож якщо ви маєте час та натхнення, виберіть собі свою нішу, там де ви найкращий — запишіть пісню, напишіть якийсь пост, зробіть надихаючу фотку. Дайте в армії відчути, що ви пам’ятаєте, що вам не все одно. Це буде вже дуже круто.
Про росіян та пропаганду
Рівень промитості мозку росіян може оцінити як сотий. Всі, кого торкається російська пропаганда і хто не підготовлений, не в змозі пручатися наративу, що несе Кремль на нашій чи своїй території, — на 100 % заражені цим вірусом. Я їх не сприймаю як вар’ятів чи орків, недолюдей. Я до них ставляться як до пацієнтів, людей, які вражені вірусом пропаганди. Ми мусимо протиставити цьому правду і контрпропаганду на основі правди. Маємо розповідати їм, що є насправді, яка є ситуація.
В кінці-кінців їхня пропаганда захлинеться через те, що їх звинувачення в нацизмі дійдуть до межі, коли брехня стане очевидна навіть тим, кому вони промили мозок. Вона втратить силу і тоді ми мусимо підхопити цю хвилю і розказати правду.
Про підрозділ "Ангели Тайри"
На жаль, підрозділу зараз практично немає, тому що всі наші машини та медичне спорядження втрачене. Ми допомагали як військовим, так і цивільним на лінії зіткнення. Цивільних було дуже багато, тому що на ті місця, де ми працюємо, швидкі не їздять. Все це, на жаль, втрачено в Маріуполі, де на території госпіталя, де ми тримали все, що мали, був авіаналіт. "Ангели" зараз працюють в різних підрозділах ЗСУ, в Нацгвардії та Теробороні і дуже гарно себе проявляють. Наша школа працює.
Про те, як вдалося пережити полон
В кожного є свій спосіб не збожеволіти. Я маю дуже сильну свідомість, мене важко вивести з рівноваги. І я дуже чітко відчуваю, коли мені брешуть. Все, що мені казали там, відчувалося як стовідсоткова брехня, тому я ніколи не вірила. В мене не було одного з чинників, які можуть призвести до божевілля, — коли тебе дурять, кажуть, що все, що ти робив до того, — фігня і все це нічого не вартує. Якщо мені ставало дуже-дуже важко, я починала складати вірші. Їх не було чим записувати, я прокручувала їх собі в голові. Також читала молитву: в мене є улюблений 90-й псалом, який вимагає спеціальної концентрації. Це відволікає. Крім того, робила фізичні вправи, ходила камерою.
Фото: Суспільне
