Про скляну галузь в Україні
"В Україні справді дуже мало виготовляли скла. Єдиний потужний завод, на базі якого можна було б наростити виробничі можливості, залишився в окупованому Лисичанську. Після 2014 році у нас штучно створили кризу скла, через те що дуже дорогими були енергоносії. Ми постачали скло з Білорусі на український ринок, трошки постачали нам турки і трошки бельгійські виробники з ЄС. Зараз склалась така ситуація, що всі навколо, де виробляють скло, з великою надією дивляться на нашу країну і хочуть продавати скло за європейськими цінами. Навіть є пропозиції з Іраку постачати нам скло, але не знають, як організувати логістику. Зараз на складах України збереглися старі товарні залишки, тож органи самоврядування, які роблять ремонти, поки що мають цей матеріал. Ті, хто виготовляє склопакети, не мають проблем з різноманітними алюмінієвими профілями та іншими запчастинами. А от зі склом, коли почнеться масштабна відбудова, у нас будуть дуже великі проблеми. ЄС не виробляє такої кількості скла, щоб він міг закрити нам потребу або товарним кредитом, або якоюсь міжнародною допомогою. Швидше за все у нас буде представлене турецьке скло, східне скло, наприклад, китайське, вони готові нам постачати. Але, звісно, якщо будуть відкриті морські порти. Ціни однозначно зростатимуть".
Чи є можливість перелаштувати виробництво склотари, яке працює в Україні, на виробництво скла
"Є потреба в польових шпатах, які домішуються до сплаву, вони в Україні не дуже розвідані. Ми маємо пісок, енергоносії, але окремі компоненти нам треба імпортувати. Раніше ми імпортували з РФ, зараз треба шукати інші шляхи. Заводи, що виробляють пляшки, мають скло нижчої категорії, воно не підходить для віконного, це треба ставити нові технологічні лінії, що буде нешвидко і дорого. Уряд не пропонує нашим виробникам жодної допомоги, не оголошено поки що жодних програм, аби виробники скла почали перелаштовуватися. Зараз існує великий інтерес у виробників скла з ЄС, приміром, з Туреччини, щоб оперативно привезти ці лінії, поставити десь на кар’єрах у західній частині України. Поклади піску для скла є в Київській області, був дуже великий проєкт зі спорудження заводу, але щось пішло не так. Думаю, коли ринок стане платоспроможним і воєнні дії закінчаться, іноземні інвестори все ж таки будуть розглядати можливості капіталовкладень в Україну, зокрема в скляну галузь. Але від початку до запуску має пройти рік, і це дуже оптимістичний прогноз, якщо наші чиновники будуть виділяти земельні ділянки, надавати всі необхідні дозволи. Потрібна відповідна державна політика, щоб був призначений спеціальний уповноважений, який би ці питання вирішував".
Фото: vechirniy.kyiv.ua
