Про що свідчать результати опитування
"Самоукраїнізація ― цікавий неологізм. Щодо культурних практик, мені б хотілося, щоб цей процес був не ситуативною, а сталою зміною. На превеликий жаль, коли у нас стаються надзвичайні ситуації ― а війна це взагалі окремий випадок ― то нація акумулює всі свої сили, і це абсолютно правильно. Тому що маємо стан єднання, і в цьому плані ми говоримо про поняття соціальний капітал. Це наші зв’язки, наша єдність тощо. Але буває так, що ця мобілізація ніби опиняється на другому плані. Дуже хотілося б, щоб після нашої перемоги у нас встановилася виважена державна мовна політика. Важливо не втратити ті 11 відсотків, які заговорили б українською при нагоді. Дуже гарна ідея ― створення різних курсів вивчення мови для людей старшого віку, які не мали мовної практики. І надзвичайно важливо зараз, щоб діти та онуки російськомовних батьків навчалися говорити українською мовою. Не лише за нормативною програмою у школі, а й у побуті та повсякденному житті. Особливо хочу звернути увагу на таку інституцію, як Уповноважений із захисту державної мови ― на статус, функціонал та фінансове забезпечення цієї установи. Фактично це можливість введення закону і поширення української мови, особливо в побуті. Є частка людей, які категорично не хочуть говорити українською, це стосується, наприклад, діяльності тих проросійських політичних партій, які вже заборонені судом. Адже заборона організації не означає заборону діяльності окремих діячів, які можуть і далі просувати свої ідеї".
На думку Олександра Стегнія, важливо пам’ятати головну річ: "Ми маємо зробити так, щоб ці позитивні тенденції стали абсолютно сталими. Тому що в культурній практиці все інертне та вимагає підкріплення. Для держави, громадянського суспільства, медійників, науковців це важливе завдання в гуманітарній сфері".
Про заборону книжок, музики російською мовою та інші кроки
"Насамперед хотів би сказати щодо підтримки української книжки ― це має бути на довгостроковій, постійній основі. До речі, тут завдання і для перекладачів, і для науковців. Є англомовна література для науковців, яка не має жодного політичного забарвлення. Але читають гарні російські переклади замість українських, яких немає. Далі, на мою думку, телевізійні компанії повинні мовити українською. Як громадянин, я не вважаю, що канал "Дом" має говорити російською мовою нібито для окупованих територій. Для українців на Донбасі питання захисту прав людини, боротьби з корупцією, правосуддя, добробуту тощо абсолютно не пов’язані з російською мовою. Тому говорити, що канал "Дом" має бути російськомовним, бо люди на Донбасі не знають української ― це неправильний посил. Треба і цю проблему підіймати обов’язково, тому що за бюджетні кошти медійний простір має бути стовідсотково українським".
До речі, у висновках наведеного опитування КМІС зазначено, що Україна як ідея пройшла своєрідний краш-тест. Попри всі труднощі.
Фото: сайт КМІС
