Що передбачено законом про заборону діяльності певних політичних партій
Прийнятий парламентом закон, який всі подали як закон з гучною назвою "Про заборону проросійських партій" насправді лише створював кращі умови для Міністерства юстиції з тим, щоб оперативніше подавати до суду і ухвалювати судові рішення про заборону політичних партій. І дуже добре, що оперативно спрацював Мін'юст. Відтак, рішення ухвалені і по тих партіях, які не входили до списку РНБО, тому що Рада національної безпеки і оборони діяла досить оперативно, і вони просто забули про кілька партій. Зокрема, у переліку про призупинення роботи не вказали "Партію регіонів", яка формально залишається зареєстрованою. Забули також і про партію політики Путіна, яка діє під назвою "Русь Єдина". Проте зараз вони також заборонені в судовому порядку.
Щодо того, чи буде звернення до Верховного Суду, чи буде апеляція, то я переконаний, що буде. Швидше за все, "Опозиційна платформа — За життя" буде сидіти тихенько і думати лише про те, як вижити. На це вказують їх голосування в парламенті. Проте є партії, яким потрібен скандал, зокрема "Партії Шарія". Я думаю, їм потрібні гучні скандали для того, щоб мати аргумент для іспанського суду. Тому, очевидно, вони будуть судитися, aле безрезультатно. Проте інша проблема полягає в тому, що робити з народними депутатами, які представляють проросійські партії, і з депутатами місцевих рад.
Про наслідки для проросійських депутатів місцевих рад
Все не так однозначно. Представники партії "Слуга народу" анонсували подібний законопроєкт ще у 20-х числах березня, проте він з'явився лише зараз. Зрозуміло, що тут є одне із ключових питань — наскільки законопроєкт відповідає Конституції, тому що закон не має зворотної сили. З іншого боку, ми живемо в умовах війни, і ризик від роботи депутатів проросійських партій в парламенті та місцевих органах влади є дуже серйозним.
Наприклад, у Слов'янській міській раді 53% депутатів представляють проросійські політичні партії. За різними підрахунками, у нас є від 15 до 20 великих громад з населенням понад 10 тисяч, де більшість становлять депутати від проросійських партій. Крім того, вони можуть не складати більшості, але в умовах, коли низка проукраїнських депутатів можуть перебувати в теробороні та на фронті, депутати від проросійських сил можуть становити навіть більшість.
Хоча місцева влада вирішує питання води, каналізації та тротуарів, але ми бачимо низку прикладів, коли вона може ухвалювати політичні рішення. І в окремих моментах я переконаний, є що ризик навіть у тому, що Росія як держава-окупант та ФСБ можуть використовувати цих депутатів для того, щоб спробувати надати легітимності для своїх представників на окупованих територіях, щоб створити різноманітні псевдооргани, ради тощо. Фантазії у них багато. Тому нам потрібно ухвалювати відповідні рішення і не затягувати.
Рішення Кабінету Міністрів може зарадити цій ситуації, але цей законопроєкт потребує доопрацювання. Він вносить зміни до однієї статті закону "Про статус депутата місцевих рад", де передбачає, що підставою для позбавлення мандата є те, що депутат представляє політичну партію, яка заборонена у судовому порядку.
Зараз передчасно говорити про деталі цього законопроєкту, тому що є позиція представників декількох політичних сил, яка була публічно озвучена. Відтак, я думаю, що на рівні парламентського комітету на нас чекає достатньо серйозна дискусія. Але в будь-якому разі нам потрібно ухвалювати рішення щодо найбільших агентурних російських мереж в Україні. Насамперед це політичні партії та громадські організації, яких чомусь винесли за дужки.
Я переконаний, що зараз працює понад сотня громадських організацій, які існували при проросійських політичних партіях. Є громадські організації, які повністю співзвучні з назвою політичної сили. У нас навіть сьогодні формально існують організації, які в умовах війни, тобто починаючи з 2014 року, отримували кошти із російського фонду "Русский мир", який був створений указом Путіна, і фактично це частина машини ФСБ. І їх десятки, а ризики того, що вони залежні від структур ФСБ достатньо великі.
Що буде з громадами, які залишаться без місцевої ради, де не буде більшості
Є ризики лише для невеликої кількості громад — до 20. Законопроєкт передбачає, що автоматично в цих громадах будуть створені військово-цивільні адміністрації, які вирішуватимуть головні питання, що стосуватимуться місцевих жителів. Ці адміністрації будуть діяти не лише до завершення правового режиму воєнного стану, тобто до закінчення війни, а й до проведення виборів у поствоєнному форматі. Відтак, без влади місцеві громади не залишаться. Громади таких областей, як Одеська, Херсонська, Миколаївська, частково Харківська та Запорізька можуть позбутись від третини до сорока відсотків депутатів залежно від громад. Це середнє арифметичне по регіонах Півдня і Сходу України.
Чи є ризик відновлення проросійських партій
Ми можемо ухвалити найбільш досконале законодавство. Прописати про заборону політичних партій на сотні сторінок. Врахувати всі нюанси, коми, крапки, деталі. Але є ймовірність того, що ці політичні партії почнуть відроджуватись у більш нейтральному форматі. І цей ризик достатньо великий. Свого часу Нацистську партію було заборонено в 1945 році на законодавчому рівні, але вже за 15-17 років в Німеччині почали з'являтися неонацистські партії, одна з яких існує до сьогодні, представлена в окремих земельних парламентах і навіть виступає з гаслами підтримки Володимира Путіна. Тобто нацистська ідея продовжує жити.
Ми також вірили у те, що після Помаранчевої революції та Революції Гідності не буде проросійських партій, не буде політичних чвар, а буде робота на ім'я держави тощо. Але так теж не сталося. І тому ми можемо навіть зараз змоделювати, які партії можуть з’явитися. Ми вже бачимо, що "ОПЗЖ" відновлюється під новою назвою. Вона розкололася на дві частини. Перша — "Відновлення України". Друга — "Опозиційна платформа — За життя і мир".
Це багато в чому буде залежати від рішення парламенту, тобто який буде сам процес мінімізації впливу "руського міра". Тобто чи буде окремий закон, чи формат трибуналу, чи інша законодавча база. Зараз в парламенті розглядаються два законопроєкти. Перший передбачає заборону депутатам від "ОПЗЖ" відвідувати парламент, тобто сесійні засідання, засідання комітетів, роботу в комісіях, офіційних делегаціях тощо. Тобто ці люди матимуть мандат, але їм буде заборонено відвідувати парламент. Другий законопроєкт передбачає заборону балотуватись засновникам і лідерам чіткого переліку проросійських політичних партій, але для цього потрібно внести зміни до Виборчого кодексу і передбачити такий ценз.
Я не виключаю жоден із варіантів, але це має бути максимально якісне законодавче рішення для того, щоб ми не опинилися в ситуації, яка мала місце, починаючи з 2016 року, коли впродовж шести років заборонена "Комуністична партія" успішно судилася з державою Україна, продовжувала формально існувати, хоч участі у виборах не брала, але Петро Симоненко мав можливість їздити по світу і на всіх міжнародних майданчиках пропагувати наклепницьку інформацію проти України. Тому потрібно знайти золоту середину, щоб рішення було максимально бездоганне з юридичного боку.
Фото: facebook.com/oleksiikoshel
