Антикорупційна стратегія сама по собі — це не просто план заходів. Особливість її в тому, що вона визначає загальні цілі і завдання. Це не просто перелік плану заходів. От ми не виконали на 100% плану заходів і цілей не досягли. Важливо, щоб за будь-якої стратегії була досягнута ціль. Також важливо показати нашим міжнародним партнерам і нашому суспільству, що є план, є виявлені проблеми і завдання, які потрібно виконати, щоб подолати ці проблеми, також — з якою метою ми це робимо.
Оскільки це ухвалено на рівні закону, то ця стратегія працюватиме на рівні юридичного зобов’язання. Тобто ми передбачили певні заходи, значить надалі потрібно буде ухвалювати або відповідні зміни до законів, або цілісні закони, щоб досягати цілі.
Про Антикорупційну стратегію на 2014-2017 роки
Перша в історії України антикорупційна стратегія була розроблена на 2014-2017 роки. Тоді важливо було, щоб ми мали антикорупційну інфраструктуру: це законодавство, інституції, процедури. Завдання на той час стояло сформувати нову систему органів і нову антикорупційну інфраструктуру. За цей час були створені такі інституції, як Агентство запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Антикорупційна прокуратура та Вищий антикорупційний суд.
У людей може виникнути запитання, а що ж головніше — створити інституції чи подолати корупцію. Проте цей процес тривалий. Досвід показав, що у разі відсутності відповідних спеціалізованих незалежних інституцій подолати таку складну проблему, як корупція у суспільстві, складно. Тому в цій частині було забезпечено виконання цих заходів і в Україні була створена антикорупційна інфраструктура.
Про Антикорупційну стратегію на 2021-2025 роки
У новій антикорупційній стратегії, яку напередодні ухвалила Верховна Рада, є кілька блоків. Перший — забезпечити ефективність та реалізацію антикорупційної політики. На виконання стратегії буде створена антикорупційна програма з докладними строками і визначеними органами та відповідальними особами. Раніше такої програми не було і важливо, що це буде у вигляді автоматизованих систем. Тобто будь-яка зацікавлена особа зможе визначити, хто провалює виконання стратегії, хто працює на випередження. Також має бути створена міжвідомча координаційна робоча група.
Нова антикорупційна стратегія свідчить про необхідність відповідних змін у сфері правосуддя, органів правопорядку і прокуратури та у відповідних галузях, зокрема в системі охорони здоров’я, земельних відносинах, містобудуванні. Тобто це такі ресурсні сфери, де досі поширені корупційні практики, на думку авторів стратегії.
Щодо антикорупційної інфраструктури і вже створених антикорупційних органів, то у стратегії сказано продовжувати їхню ефективну діяльність: не посягати на їхню незалежність та проводити інші заходи, щоб їхня робота вдосконалювалася.
Важливо, що стратегія, крім загальних речей, пропонує заходи для конкретних галузей: це державний сектор економіки, тобто робота державних підприємств, система правосуддя і органів правопорядку, охорони здоров’я, земельних відносин, містобудування. Також визначені основні сфери, де на думки авторів стратегії є найбільше поширення корупційних практик.
Про нетерпимість корупції у суспільстві
Однією із цілей антикорупційної стратегії є формування суспільної нетерпимості до корупції, утвердження доброчесності і поваги до верховенства права. Очевидно, тут йдеться про те, що ми маємо через різноманітні національні проєкти, зокрема роботу з молоддю, з активними громадянами, поширювати практики викривачів корупції.
Тобто щоб активний громадянин не просто писав пости у фейсбуці, а щоб у разі володіння певною інформацією активно подавав ці дані у відповідні органи влади, які б це розслідували.
Автори стратегії зрозуміли, що просто розбудови інституцій недостатньо. Якщо ми хочемо справді зменшити рівень корупції, ми повинні працювати з усім суспільством. А як це робити? Потрібно розповідати про це, впроваджувати нову цінність — жити і працювати без хабарів.
Фото: nazk.gov.ua