Що означав цей візит
"По-перше, цей візит супроводжувався потужною російською інформаційною операцією впливу. Тому що в українському інформаційному просторі цей візит намагалися показати як майбутній примус України чи до капітуляції, чи до переговорів із Путіним. Пісня про "нас зливають" була очевидна. Але нагадаємо про постачання хоча б однієї французької гаубиці Caesar. І також Італія висловлювала готовність постачати зброю Україні. З Німеччиною в цьому питанні у нас певні проблеми, але є серйозне зрушення: Німеччина в порівнянні з періодом до 24 лютого почала постачати Україні ― можливо, не надто великими порціями ― те, що може вбивати російських загарбників. Це факт. Є, звісно, цікаві моменти, на які треба звертати увагу. Зараз у Петербурзі проходить так званий Міжнародний економічний форум, де хедлайнерами стали представники Талібану, бандитські лідери окупованого Донбасу… А до Києва тим часом приїхали четверо лідерів країн Європейського Союзу. І це, на мою думку, надзвичайно показовий факт. Маємо певний зрозумілий позитивний присмак, який посилили заяви Еммануеля Макрона про те, що всі чотири країни виступають за кандидатство України у ЄС, і про те, що не варто наполягати на територіальних поступках України задля припинення війни. Плюс ― пролунала фраза, що Франція зацікавлена у перемозі України у війні аж до повернення Криму. Таке враження, що ті сто годин, які Макрон провів у телефонних розмовах з Путіним, він говорив про те, що захоплений успіхами український військових і, відповідно, тролив кремлівського карлика...".
Що спонукало європейських лідерів змінити риторику
"Я не думаю, що ці зміни відбулися прямо у переддень візиту. Але сьогодні у соцмережах спостерігалась певна дискусія про емоції, які наш гості мали в Ірпіні. Думаю, що з погляду логістики та організації перемовного процесу це був безпрограшний крок. І це не заборонений крок, адже доводити правду про воєнні злочини, які були здійснені російськими окупантами на українських територіях, це обов’язок української держави. Я би порівняв цю ситуацію з липнем 2014 року, коли було збито МН-17 і загинуло майже триста європейських громадян. Тоді ЄС побачив, що на Донбасі воюють абсолютно не шахтарі й не трактористи. Інша річ, що тоді у ЄС не вистачило політичної наснаги, щоб запровадити потужні санкції та вже тоді зупинити Росію. Але історія не має умовного способу. Є два моменти, на які хочу звернути увагу. По-перше, Україна ― найбільша країна Європи. Без неї будь-який європейський інтеграційний проєкт не буде повним. Це не означає індульгенцію для України, але за ці 16 тижнів війни Європа переконалась, що Україна відстоїть свою державність за будь-якого сценарію розвитку подій. По-друге, цілковито прагматичний момент. Після завершення російсько-української війни Європейський Союз абсолютно прогнозовано прагнутиме бути оператором відновлення України. Значна частина української економіки зруйнована навмисне, для того щоб завдати нашій державі найбільших і найболючіших збитків. Тому, відповідно, ЄС зацікавлений зараз у тому, щоб мати нас політично у своєму ореолі, а також мати моральне право претендувати на це відновлення. Адже відновлення буде настільки масштабним, що воно може дати імпульс економічному зростанню самого ЄС. Ми ж розуміємо: щоб відновити кілька металургійних підприємств, ми не будемо купувати обладнання у Росії ― будуть задіяні німецькі або французькі потужності. І ще один момент. Я вважаю, що до закінчення російсько-української війни ми не станемо членом ЄС. Ми будемо максимально близько, але не повноцінним членом. Це стосується і НАТО. Бо членство України у цих організаціях означитиме безпосередній виклик Росії. Нам треба змінюватися зараз зсередини. Завтра ми отримаємо просто бланк, а наступного тижня отримаємо просто підписаний бланк шлюбного контракту…".
Про відсутність в Україні "спеціалізованого антикорупційного прокурора"
"Доки немає прозорого судочинства і реальної боротьби з корупцією ― наші шанси стати членом ЄС нульові. Щоб вони зросли, треба робити ту роботу, яку ми обіцяли. У Зеленського своя більшість, і я не думаю, що хтось із притомних політиків відмовиться голосувати за перетворення, які наближають нас до ЄС. Є уряд, підконтрольний президенту. Можливо, у нас не буде іншого шансу. Країна відчула, що війна, на жаль, надовго, тож треба шукати стимули для діалогу влади і суспільства, малювати дорожню карту європейської інтеграції. Ми маємо зрозуміти, що з нашою перемогою політичні процеси в Україні стануть більш жвавими. І буде прагнення одних людей запитати, чому так сталося, а інших людей ― уникнути відповіді на це за питання. Це не сприятиме стабільності всередині України. Прикро про це говорити, але ми так багато питань відкладаємо на потім, що ця снігова шапка може перетворитися на вкрай небезпечну лавину".
Підсумовуючи, Євген Магда наголосив: "99,9 відсотка, що в червні Україна стане кандидатом на членство у Європейському Союзі".
Фото: armyinform.com.ua
