Про стирання ідентичності
"Окупанти перебувають на українській території протягом останніх кількох століть. І перше, що вони починали ― боротьбу проти людей освічених, людей волі, характеру й досвіду. Ця практика не змінилася ані з часів царської Росії, ані в добу Радянського Союзу. І сьогодні вона набуває асиміляційних людиноненависницьких форм геноциду українського народу.
Коли я починав працювати Уповноваженим і коли ми вперше дослідили обмеження прав громадян України на отримання інформації та послуг державною мовою на окупованих територіях, ми усвідомили величезні незворотні масштаби, якими було відновлено машину з русифікації громадян України, що опинилися в силу різних обставин на територіях Луганщини, Донеччини та Криму. Але ми не могли уявити, що протягом короткого проміжку часу було ліквідовано шкільництво, фактично асимільовано вчителів української мови та літератури, знищено українські бібліотеки, не кажучи вже про пресу, радіо, телебачення. Немає на окупованих територіях жодних ознак української державності, тому що імперський тоталітарний диктаторський метод набуває нових ознак. Про це ми сказали у попередньому річному звіті, і з 24 лютого почали збирати нові факти і матеріали лінгвоциду на окупованих територіях.
Цей термін не є юридично визначеним. Натомість про лінгвоцид як про одну з особливо "вишуканих" форм зросійщення свідчить і рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року. Зокрема там є такі слова: шляхом репресій, "розстріляного відродження", голодоморів, запровадження вищої освіти лише російською мовою, "гармонізації" словників тощо українська мова стала жертвою лінгвоциду, а українське суспільство зазнало тотального зросійщення. Застосування російської мови у повсякденному житті було дозволено без обмежень, в офіційному житті встановлено обов’язковим, у той час як української ― максимально обмежене. І далі за текстом. Це рішення є на сайті Конституційного Суду. Це важливий документ, яким визнано конституційність Закону України про забезпечення функціонування української мови як державної".
Про суть лінгвоциду як винищувальної війни
"Лінгвоцид є одним із ключових компонентів геноциду. Він полягає в тому, що з усіх сфер суспільного життя витісняється українська мова. Серед головних сфер, на які ми звернули увагу, це сфера офіційного спілкування, освітній процес, культура, медійна сфера і публічний простір. Щодо офіційного спілкування, зрозуміло, що окупаційний режим здійснює документообіг і діловодство недержавною мовою. На територіях Донеччини, Луганщини, частини Миколаївської області, Херсонщини, Бердянська, Маріуполя тощо.
Щодо освітнього процесу, то фактично з перших днів окупації були ініціативи замінити українське освітнє законодавство на російське, перекваліфікувати вчителів української мови та літератури на вчителів російської, разом з тим було вилучено з освітніх програм українську мову, літературу та історію України, а також захист України. Крім того, була проведена так звана виховна робота з директорами шкіл, щоб вони ішли на колаборацію. Така зустріч відбулась минулого тижня з усіма директорами херсонських шкіл. Начебто тільки двоє погодилися співпрацювати з окупаційним режимом, а решта категорично відмовилися. Це стосується і сфери культури, проведення публічних заходів, свят у парках, скверах. Скажімо, у Новій Каховці відбувся концерт до Дня Перемоги, де виступив російський військовий хор, потім приїздила відома російська піаністка, яка дала концерт у "визволеному" Маріуполі. У медійній сфері фактично відновлено трансляції усіх російських радіостанцій і телеканалів та заборонено трансляції українських медіа.
Для того, щоб світ дізнався про всі ці злочини проти українського народу за ознаками лінгвоциду, ми почали видавати щотижня наші мовні дайджести під назвою "Стоп лінгвоцид". Вони всі демонструються на нашому офіційному сайті українською та англійською мовами. Серед перших, до кого ми звернулися з нашою інформацією, були керівники всіх європейських мовних інституцій, які роблять дослідження, моніторинг розвитку національних мов, мов національних меншин і надають рекомендації. Коли нас включали до цієї потужної європейської організації, у березні під час виступу я говорив про перші факти лігвоциду. Мої матеріали будуть тепер переправлятися і до членів міжнародної незалежної комісії ООН з розслідування порушень в Україні.
9 червня у нас відбулася зустріч в МЗС із членами цієї комісії. Їхнє здивування було в тому, що з таким випадком вони взагалі не зустрічалися у своїй діяльності. Вони побачили геноцид як структуроване, багаторівневе, диявольське ставлення до громадян України і були вражені катастрофами та проблемами. Ключовий момент ― це боротьба не просто проти українців, а проти ідентичності. Винищення ідентичності, основ національного буття, культури, традицій і, звісно, мови".
Про вилучення українських книжок та знищення бібліотек
"Ми навчалися в університетах у ті часи, коли в бібліотеках були тільки видання, дозволені цензурою. Уявіть собі, що на окупованих територіях фактично відновлена цензура стосовно всього, що написано українською мовою, що стосується історії та імен, заборонених у радянські часи. Уся ця література вилучається і знищується прямо на подвір’ях закладів освіти чи бібліотек.
Пригадую 1960-ті роки, коли з багатьох бібліотек після чергового судилища вилучали роман "Собор" Олеся Гончара. Наскільки це було брутально і принизливо. Згадаймо, що зробили з Іваном Дзюбою, Василем Стусом, Іваном Світличним, Аллою Горською, Володимиром Івасюком. Таких прикладів на окупованих територіях дуже багато. І це не лише питання книжок. А депортовані чи вбиті й покалічені діти, а розлучені зі своїми батьками, яким за спрощеною процедурою будуть давати громадянство РФ та усиновлювати десь у далеких республіках Росії. Такі приклади мають бути не просто предметом уваги, аналізу та фіксажу, але й неухильного збирання всіх необхідних матеріалів для незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування злочинів в Україні, щоб вона своєчасно підготувала доповіді. І звісно, для наших правоохоронних органів.
Провина кожного злочинця має бути доведена, зло має бути покаране. Російський геноцид проти українського народу повинен бути зупинений і знищений".
Про аналогії з радянськими часами
"У мене в руках книга "Українська мова у ХХ столітті. Історія лінгвоциду" за редакцією Лариси Масенко, яка змогла дослідити і репрезентувати українському суспільству все те, що відбувалося по відношенню до української мови та інтелігенції. Тут і про репресовані літери, і про переписаний правопис, і різноманітні документи, пов’язані з фальсифікаціями, з кричущим станом української мови у 1960-80-ті роки.
Наприкінці 80-х років українська мова залишилася на узбіччі історії. Дуже прикро, що не було мовного закону, реальної підтримки української мови. Я переконаний, що сьогодні рівень довіри, поваги і володіння українською за всі роки незалежності справді безпрецедентний. Практично не знайдеш чиновника, який не спілкується українською, у багатьох областях створена мережа безкоштовних курсів для внутрішньо переміщених осіб, працюють обласні та місцеві програми з розвитку мови. У своїй переважній більшості українська панує сьогодні і в медіапросторі. Цей процес, звісно, треба вдосконалювати, розвивати, надавати нові можливості.
Нещодавно ми запропонували список зі 100 імен видатних українських мовознавців, письменників, літераторів, чий внесок у розвиток української мови у ХХ столітті є неоціненним. Дуже добре, що в Ужгороді з’явиться вулиця Івана Чендея, у Чернівцях ― Івана Дзюби, і в Києві цей список жваво обговорюється задля перейменувань вулиць, парків і станцій метро".
Про важливість оновлення шкільних програм
"Оновлення змісту шкільних програм ― це професійна дискусія. Такі процеси відбувалися і будуть відбуватися, тому що приходять нові сторінки історії, з’являються нові унікальні тексти, виникають нові переклади та осмислення тих або інших художніх творів. Нетлінним залишиться Григорій Сковорода. Напередодні його 300-річчя ординці спалили меморіальний будинок-музей філософа. Аналогічна ситуація з художніми музеями, бібліотеками. Я активно долучився до оновлення змісту шкільних програм, і за результатами зустрічей з міністром освіти були підписані накази про оновлення програм з української, зарубіжної літератури, історії України та захисту України. Це надзвичайно своєчасно, особливо у контексті підготовки до нового навчального року. Вже видано частину підручників".
Розповідаючи про українців на тимчасово окупованих територіях, Тарас Кремінь наголосив: "Вони не є покинутими. Вони залишаються громадянами України. Так само, як ті, кого примусово вивезли, хто став біженцем і зараз перебуває за кордоном. Завдання цивілізованого світу не тільки надати допомогу зброєю, але й створити кращі можливості для кожного громадянина України. Вони є представниками великого європейського народу, який відвойовує мир заради кожного громадянина планети. Я вірю, що наші діти будуть щасливими та успішними у нашій країні. Але для цього треба ще попрацювати".
Фото: фейсбук-сторінка Уповноваженого із захисту державної мови
