Про ініціативу "Добробат"
"Ініціатива з’явилася на початку квітня, коли ми побачили, що бракує людей для розбору завалів, зокрема у Бородянці. Ми звернулись до українців з проханням записуватися на таку волонтерську допомогу. Почало записуватися дуже багато людей. Ми створили окремий сайт, і загалом станом на сьогодні 30 тисяч людей з усієї країни подали заявки на участь у допомозі з відбудови. Перший час ми концентрувалися на розбиранні завалів або допоміжних функціях для місцевої влади чи ДСНС. Ягідне ― це наш новий рівень, абсолютно нова історія. Спільно з Міністерством регіонального розвитку та Чернігівською міською адміністрацією ми пробуємо відновити там 21 будинок. Вони надали нам деякі будматеріали, а всю роботу повністю виконують волонтери. Тобто це вже будівельна діяльність. У нас є благодійники ― один український банк та IT-компанії ― які виділили кошти на різні об’єкти, зокрема на кілька шкіл, які ми також почнемо відновлювати. Згаданий банк виділив 5 млн гривень на 5 об’єктів, за ці кошти вони закуповують нам будівельні матеріали".
Чи є державні програми з фінансування відбудови
"Таких програм немає. І є великий сумнів, що вони будуть найближчим часом, тому що ситуація, на жаль, дуже складна, майже всі ресурси ідуть на війну. І ці ресурси дуже масштабні… Ми не будуємо людям нове житло. Тут є два підходи. Перший ― це те, що робимо власне ми: максимально швидко відновлюємо дахи, стіни, вікна, різні неключові пошкодження. До речі, серед волонтерів багато професійних будівельників. А друге ― це коли зовсім зруйноване житло, яке неможливо відновити. Тоді людям пропонують жити в модульних містечках, які встановлюються у цих населених пунктах, або ж держава пропонує інші варіанти, як розмістити цих людей. Ми ж фокусуємося виключно на ремонтах. Людина-волонтер виділяє тиждень або два свого часу, і це є її внеском. Ця людина не на війні, не бере участі в допомозі армії, але її особиста місія ― щось відновити у цих містах. Такий прояв солідарності. Кожен самостійно визначає час, який він готовий присвятити цій справі, за кожним об’єктом є закріплений прораб, зазвичай з органів місцевої влади або хтось із мешканців, який повністю стежить за роботою. А працівники приблизно щотижня змінюються".
Про логістику використання будівельного сміття
"Якщо ми, наприклад, розбираємо цеглу, то відсортовуємо її окремо. Якщо знаходимо цілі частини шиферу, теж відсортовуємо. Все інше потребує спеціальних технологій, які є тільки на переробних заводах, що дасть можливість пізніше використовувати це як будматеріали. На жаль, в Україні досі не ухвалено закон про поводження з побутовими відходами. Щодо переробки будівельного сміття, здається, немає жодного заводу. Сьогодні створюють додаткові полігони, виділяють території в областях, щоб туди звозити це сміття".
Про співпрацю з піротехнічними службами і саперами
"Якщо це завали внаслідок бойових дій і там ще не було проведено піротехнічної роботи, то ми їх не розбираємо. Спочатку заходять піротехніки, а потім ми, цю роботу координує ДСНС".
Про допомогу місцевих мешканців
"Мешканці допомагають нам розміщенням волонтерів і завжди ― харчуванням. Дехто навіть мобілізується на будівельні роботи. Але треба розуміти, що вони дуже виснажені подіями, і ми не очікуємо якоїсь допомоги від них. Те, що вони роблять, для нас це хороший внесок".
Чи люди морально готові повертатися у своє житло
"Історії різні. Там, де ми працюємо, люди і не виїжджали. Переїхали до своїх сусідів жити, десь поруч. Ті, хто виїхав за кордон, теж хочуть повернутись. Це питання умов, в яких вони там живуть. Дуже часто це спортзали, наприклад. Хто пережив окупацію, то вони на місці, а хто виїхав ― вони і не мають цих емоційних переживань від окупації".
У яких областях рівень руйнації є найбільшим
"Порівнювати не можу. Всюди руйнація жахлива. У Харкові продовжується руйнування і зараз… Це неможливо виміряти, тому що є села, які просто зрівняні з землею. Сказати, що в Бучі менше руйнувань, ніж в Ірпені, а куди подіти трагедію, яку вони пережили... Це все дуже складно. Руйнування значні всюди, і ці роботи з відновлення ― на роки".
Віктор Андрусів наголосив, що ключова проблема ― це будівельні матеріали. "Тобто бажаючих допомогти дуже багато, а будматеріалів майже немає. Якщо вирішиться питання закупівлі матеріалів, то, гадаю, до кінця осені можна буде зробити дуже багато роботи. В цілому ми хочемо, щоб у кожній області був такий батальйон. Зараз через кризу з пальним ми створюємо ці батальйони саме в областях, де ведуться роботи. Але є багато людей, наприклад, зі Львівщини, які б з радістю приїхали на тиждень-два і допомогли з відбудовою. Якісь будматеріали виробляються, але не в тих обсягах".
Про людей, які працюють у "Добробатах"
"Це люди, яких зараз не призвали, наприклад. Людина має вільний час, бо в неї поки що немає роботи. Дуже багато будівельних компаній зараз не мають замовлень, але зберігають свій персонал. Вони з радістю відправляють свої професійні бригади на таку волонтерську роботу. Насправді, є дуже багато можливостей. Важливо, щоб держава почала з ними працювати, тому що ресурсу у неї немає і не буде до кінця війни. Треба налагодити комунікацію, зробити реєстр пошкоджених об’єктів, скласти кошториси. Є професіонали, які також можуть це робити на волонтерських засадах".
Фото: з відкритих джерел
