Які головні результати 100 днів протистояння РФ?
Головне за ці 100 днів — це те, що Україна вистояла. Ми продемонстрували всьому світові, що ми вміємо захищатися, що ми є справжньою нацією, яка цінує себе та вміє за себе постояти. В цьому сенсі ставлення до України за ці понад три місяці кардинально змінилося. В зовнішньому вимірі — це один з головних результатів, тому що до війни Україну навіть наші міжнародні партнери сприймали як неуспішну державу, яка програє та не може досягнути успіху. Путін публічно заявляв, що українці є штучною нацією, але ми продемонструвати що це не так.
Зараз, попри те, що на Донбасі відбуваються дуже важкі драматичні бої, росіянам не вдається досягнути великих успіхів. Тому на сьогодні питання лише в зброї, ресурсах для того, щоб ми змогли перейти від оборони до контрнаступу.
Які плани в Росії щодо України найближчим часом?
В Росії зараз немає навіть залишків свободи слова. Там роблять ставку на те, що треба вірити всьому, що скаже влада. А для влади, звісно, є проблемою те, що цілі, поставлені росіянами на початку війни, були зруйновані. Тому зараз, скоріш за все, вони хочуть обмежитись більш поміркованими завданнями: захопити Донбас та утримати контроль над Півднем. Потім може бути спроба анексії цих територій, як вони зробили з Кримом.
Також зараз росіяни хочуть зламати Україну війною на затягування. Враховуючи те, що в Росії більше ресурсів, ніж в нас, вони розраховують, що Захід втомиться від війни, економічних проблем. Тому Росія зараз намагається грати на протиріччях західного світу, намагаючись переконати деяких європейських лідерів, що треба домовлятися.
Що робити, аби Захід не втомився від України?
До війни звикають навіть засоби масової інформації, це не може завжди бути темою номер один. Для нас тут головне — утримати хоча б відносну єдність міжнародної спільноти, наших міжнародних партнерів. Тому що в деяких з них з’являються ілюзії щодо того, що можна спробувати домовитись з Росією.
Проте нинішня ситуація принципово відрізняється від тієї, яка була, скажімо, в 2014 році. Тоді навіть у політичного керівництва країни були ілюзії, що, можливо, вдасться домовитися з Путіним, знайти компроміси, тому з’явилися "мінські угоди". Про те, чим це закінчилось, треба постійно нагадувати нашим міжнародним, особливо європейським партнерам.
Треба активно працювати із західними лідерами та громадською думкою. В цьому сенсі українське керівництво та громадськість працюють достатньо активно.
Проте, оскільки відбувається тінізація війни, треба вибудовувати тактику і політичних зв’язків, і комунікації, роботи з громадською думкою, зокрема, в Німеччині. Адже в цій країні завжди були проросійські погляди, був сильний російський лобізм. Тут треба вибудувати просто більш ефективну тактику, враховуючи специфіку країни. Також постійно треба нагадувати про злочини росіян та те, що Путін насправді не хоче домовлятися, він хоче примусити нас до такого миру, який є неприйнятний для України. Не можна повторювати помилки минулого, оскільки Путін діє як Гітлер.
Як змінився розподіл влади в Україні в умовах війни?
Позитивна тенденція цих трьох місяців війни в тому, що в нас відбулося природне функціональне розосередження влади.
Офіс Президента займається координацією та активною інформаційною політикою, зовнішньою політикою, в якій в нас є серйозні успіхи. На підтримку нашої держави створена потужна міжнародна коаліція й хай і з певним запізненням, проте вдається дотискати наших партнерів, щоби нам надавали необхідну зброю.
Уряд займається економічними справами і всі відзначають, що в КМУ зараз більше свободи в ухваленні самостійних рішень.
Парламент займається законодавчою справою і джерела кажуть, що більшість законів вони ініціюють самі. Хоча принципові речі, наприклад, продовження дії закону про воєнний стан, надходять від Офісу Президента.
Військові діють автономно: дуже позитивно, що зараз немає дрібязкової опіки, мікроменеджменту, коли політичне керівництво країни втручається у все.
Фото: Ukr.net