Цьогоріч минає три роки з ухвалення та набуття чинності закону України про забезпечення функціонування української мови як державної. Зокрема статтями 39, 41 визначено, що назви державних установ і підприємств, а також географічні назви та об’єкти топоніміки повинні відповідати стандартам української мови і повинні використовуватися українською мовою.
Проте за результатами нашого моніторингу ми побачили, що низка населених пунктів, низка державних підприємств та установ, я вже не кажу за деякі з вулиць, в умовах декомунізації та повномасштабної війни потребують ретельнішого та уважнішого вивчення з боку місцевих громад.
Про формування мовного списку видатних людей
Я ініціював формування мовного списку, він є далеко не досконалим, не остаточним, але таким, на базі якого може сформуватися новий проєкт з українізації (я би так назвав) України.
Правду кажуть, що чиїм іменем називатимеш вулиці, парки і сквери, того і країна. Я вважаю, що сьогодні вулиці повинні бути названі людьми, хто справді боровся за Україну, хто відстоював державну мову, створив сучасну українську літературну мову та всіляко продовжує своєю творчістю, величезним досвідом і багатющою спадщиною закликати кожного з нас на боротьбу.
Ця мовна сотня у списку відповідає концепту, який ми взяли за основу. До переліку входять люди, які працювали на ниві мовознавства, хто має стосунок до руху "шістдесятків" у літературі, хто в сучасні часи сприяв тому, щоб з’явився закон "Про функціонування української мови".
Цей рекомендаційний список мовної сотні — це рука допомоги сучасним місцевим громадам, хто в пошуках нових назв, бо розмова не так про перейменування, очевидно з′являтимуться нові житлові квартали, вулиці, нові парки. Чому б не використати такі ініціативи, які ідуть безпосередньо від Уповноваженого із захисту державної мови. Думаю, це абсолютно нормально, коли ми переводимо дискусію у професійну площину. Крім іншого, ми звертаємося до тих, хто справді мав прямий стосунок до формування української нації, а також причетний до відновлення української незалежності.
Чиї імена є у мовному списку видатних українців?
Серед тих прізвищ, які є у мовному списку найперше мені хотілося б сказати про тих, чиї прізвища дуже рідко згадуються, але вони насправді відіграли надзвичайно важливу роль для збереження української мови у ХХ ст., особливо у період комуністичного окупаційного режиму, а також від 1991 року.
З таких, кого мені хочеться згадати — це Валер’ян Підмогильний, який є автором фразеологічного словника. Ми його знаємо більше як автора урбаністичної прози, жертву Розстріляного відродження.
Не забуваємо про цьогорічний ювілей Івана Огієнка, який є автором величезної кількості мовознавчих праць, автором перекладу Біблії. Крім всього іншого — автором 10-ти заповідей українця, що стосуються вивчення української мови.
Не забуваємо про Бориса Антоненка-Давидовича. Це не тільки його "Сибірські новели". Він є людиною, яка фактично реабілітувала літеру ґ. Згадаємо Василя Німчука — одного з перших директорів Інституту української мови, який дослідив всю нашу літописну традицію. Також — Агатангела Кримського, Василя Стефаника, Лесю Українку та багато інших.
Про сучасні перейменування вулиць
Напередодні на засіданні топонімічної комісії Ужгородської міської ради було підтримано ініціативу місцевих краєзнавців і дослідників. Йдеться про імена місцевих авторів за походженням, але знаних і в Україні, і в усьому світі, хто справді заслуговує на те, щоб окремі вулиці були названі на їхню честь.
Зокрема цього року ми відзначили 100-ліття від дня народження Івана Чендея — одного з найталановитіших прозаїків ХХ ст. Окрім його прози та епічної творчості, він був одним із організаторів українського ПЕН-клубу, а 1965 року за його сценарієм із Сергієм Параджановим було знято епохальним фільм "Тіні забутих предків". Тому закарпатці прийняли для себе рішення закарбувати ім′я Івана Чендея, а також поета Петра Скунця.
Мені дуже приємно, що вчора обговорювали питання перейменування однієї з вулиць на честь видатного українського мовознавця Павла Чучки та крім всього іншого — Миколи Аркаса (молодшого), який заснував в Ужгороді у міжвоєнний період драматичний театр, тісно співпрацював із Театром корифеїв і зокрема з Миколою Садовським.
Називати вулиці українськими географічними назвами — це одна із позитивних тенденцій. Упродовж останнього часу на нашу адресу надходять численні листи від обласних рад, місцевих громад, які відповідно до наших рекомендацій взялися до перейменувань вулиць, зокрема топонімами.
Великий внесок для захисту і активної оборони України відіграли міста-герої. Частину із них я називаю містами-страдниками, такі як Буча, Гостомель, Ірпінь тощо. Але я сам уродженець Миколаївщини і я пишаюся своїми земляками-миколаївцями, які фактично тримають південь і не дозволяють російській ворожій орді захопити і перекрити наші шляхи до Чорного моря. Вважаю, що поява вулиці Миколаївської у Чернівцях — це величезний місток дружби, поваги і шани до славних героїв-оборонців, серед яких немало захисників Донецького аеропорту, героїв України. Це демонстрація високої звитяги, доблесті та героїзму.
Усі охочі можуть надсилати власні пропозиції імен захисників мови, які, на їхню думку, мали б бути увічненими в Україні, на електрону адресу toponimika@mova-ombudsman.gov.ua до 26 червня.
Фото: facebook.com/govuamova
