Наскільки масштабна проблема незаконної націоналізації?
Питання націоналізації або примусової конфіскації, на жаль, сьогодні є реальністю і проблемою. Дії, які вчиняють окупанти на тимчасово окупованих територіях однозначно порушують норми міжнародного гуманітарного права. Це примусове вилучення майна, націоналізація чи конфіскація або визнання і встановлення цього майна безхазяйним із подальшим переданням іншим особам. Це незаконно з погляду самої сутності міжнародного права і принципів.
Коли ми подивимося, яке ми маємо українське законодавство, то воно регулює і регламентує користування своєю приватною власністю. Територія, де здійснюються такі незаконні дії щодо примусового вилучення чи конфіскації, чи націоналізації майна, де-юре є територією України. Майно зареєстроване за українським законодавством і в українських реєстрах. Люди мають правовстановлювальні документи на це майно.
Окупаційна влада не визнає правовстановлювальні документи, видані українською державою. Також окупаційна влада застосувала практику примусової націоналізації, конфіскації в автономній республіці Крим.
Яким чином окупаційна влада націоналізувала майно?
У Криму було видано указ Путіна про те, що іноземним громадянам і компаніям забороняється володіти землею. Була надана можливість іноземцям (тобто йдеться і про громадян України) продати це майно або певним чином ним розпорядитися.
У ситуації з іншими тимчасово окупованими територіями такого немає, так звані "ДНР" і "ЛНР" приймають свої закони, пишуть, що підприємства підлягають націоналізації і конфіскації без відповідних правовстановлених документів і в такий дикий і відверто неправовий спосіб захоплюють власність громадян України і українських компаній.
Які перспективи повернути незаконно націоналізоване майно?
Українські органи влади, українське законодавство не може захистити чи гарантувати право власності українських громадян на тимчасово окупованих територіях. Люди потенційно можуть звертатися до Європейського суду з прав людини. Однак є проблема, що росіяни не збираються виконувати рішення цього суду.
З іншого боку, маємо юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Очевидно, що це є довгий шлях, однак він реальний, оскільки захоплення чужої власності є порушенням положення про закони та звичаї війни на суходолі та низки інших міжнародних конвенцій.
Російські окупанти жодним чином не зважають на цінності і міжнародні правові норми і в такий цинічний спосіб виробляють механізми, щоб всіляко порушити право власності і відібрати в українців, українських компаній землю і майно.
Якщо український громадянин бере участь у незаконній націоналізації, то він відповідатиме за українським кримінальним кодексом. Безумовно правоохоронні органи мали відкрити кримінальне провадження стосовно таких громадянин. Коли ми переможемо, то органи прокуратури матимуть чимало роботи стосовно таких українських громадян і їхні дії в умовах воєнного стану. Така проблема не поодинока, це проблема десятків тисяч людей, громадян і компаній.
Як може діяти Україна на державному рівні?
Гіпотетично Україна може ухвалити певні законодавчі акти, які б націоналізували російську власність і за рахунок цього фонду російської власності здійснювати відшкодування українським громадянам. Теоретично це можливо.
З іншого боку, віримо, що скоро закінчиться війна, буде перемога і ми ці території повернемо до складу України. Тоді згідно з українським законодавством буде ставитися питання і про відшкодування, і про повернення майна.
За українським законодавством така націоналізація на тимчасово окупованих територіях — це є незаконна передача майна у приватну власність і незаконне припинення права власності. На мою думку, остаточну крапку в цьому питанні поставлять українські суди, коли ми повернемо усі території до складу України. Безумовно також треба ставити питання про відшкодування і компенсації і в міжнародних інстанціях.
Фото: facebook.com/mariupolrada.gov.ua
