Про цьогорічну тему "Сила музеїв"
"Ця тема за невеселим збігом обставин відображає ту роль, яку музеї мали б відігравати в нашому суспільстві та щодо якої ми вже не один рік дискутуємо. Не лише з представниками влади, а й з понад 40 тисячами музейних фахівців з усього світу. Сила музеїв насправді надзвичайна. Тому що музеї ― це дуже специфічні інституції, які зберігають пам’ять людства, охороняючи матеріальні носії цієї пам’яті в уречевленій формі. Здатність людей зчитувати інформацію, яка зберігається у цих носіях пам’яті, та використовувати її на розвиток суспільства ― багато в чому недооцінена на сьогодні. І тут великий простір для нашої спільної роботи. В Україні музеї є важливою ланкою серед інституцій, які працюють з національною пам’яттю, національною ідентичністю, музеї є зв’язковими культури України з культурами світу. Вони можу відігравати величезну і різнопланову роль у розвитку українського суспільства. І хочеться сподіватися, що в найближче десятиріччя музеї вийдуть з розряду недофінансованих організацій другого плану і посядуть належне місце".
Про фінансування музеїв
"Це серйозне питання. Воно полягає у ключовій проблемі самого підходу до музейної галузі, сприйняття її значення у суспільстві. Ми вже розуміємо, що це таке, коли музейні колекції використовуються як елемент пропаганди. Російська держава добре це демонструє протягом всього ХХ і початку ХХІ століття. Тож музеї мають бути осередками, які розвивають критичне мислення. Якщо ми переосмислимо роль музеїв у суспільстві, то й засади фінансування будуть змінюватися. Елемент зберігання нікуди не подінеться, тому що ми маємо справу насамперед з колекціями. Але підхід до фінансування має змінитися докорінно. Сьогодні у музеїв та заповідників багато в чому просто зв’язані руки через законодавство, яке гальмує їхні можливості розвивати додаткові функції ― елементарні крамнички, ресторанчики ― чого ми завжди очікуємо від музейних закладів, коли подорожуємо, наприклад, придбати буклети чи сувеніри".
Про музейні установи в районах обстрілів
"З початком бойових дій музеї згорнули свої постійні експозиції. До кінця воєнного стану поновити їх не буде можливості. Фонди були евакуйовані в безпечні місця та бомбосховища. Це теж частина музейної роботи. Фахівці частково залишаються на місцях, частково переміщуються разом із колекціями. Ситуація дуже динамічна і залежить від безпекових факторів. Там, де була можливість, музейники залишалися зі своїми колекціями".
"Вже зараз розпочалася робота над програмами відновлення, вони міститимуть великий реставраційний блок. Це стосується відновлення зруйнованих будівель та створення експозицій після війни. Ці процеси доволі тривалі й дорогі, тут Україні буде дуже важлива допомога іноземних партнерів, спеціальні міжурядові програми. Бо самотужки профінансувати такі проєкти дуже складно. У світі немає музеїв, які можуть заробити самі на себе, щоб утримувати колекції. Тому що видатки ― приміром, на реставрацію ― завжди будуть більші й серйозніші за прибутки від музейної діяльності".
Про викрадені з окупованих територій експонати
"Оскільки територія окупована, то ми не маємо, на жаль, повної інформації, що відбулося і які саме предмети було вивезено. Частину інформації отримуємо з відкритих джерел, частину ― збирає розвідка. Певні питання ми не можемо обговорювати, бо це безпека людей і колекцій. Коментувати складно, ми уникаємо називати якісь цифри та оцінки. Повністю побачити картину можна буде після повернення наших територій під контроль України. Взагалі, процес повернення викрадених та вивезених цінностей займає тривалий час, але рано чи пізно ці процеси мають розпочатися".
Про меморіалізацію пам’яті про цю війну
"Такі проєкти вже розпочато. Є ціла низка ініціатив. Перший аспект ― локальні ініціативи: вже були проведені експедиції в зони бойових дій для збирання артефактів, що залишилися після відступу російських військ, тобто матеріальні свідчення того, що відбулося. Збирають також усні історії. Тобто музейні колекції поповнюються навіть у такий важкий час. Другий аспект ― це великі урядові програми, спрямовані на створення меморіалів та розробку самих засад процесу меморіалізації. У населені пункти, через які катком пройшлися активні бойові дії, будуть повертатися люди, і вони навряд чи бажатимуть, щоб навколишні речі їм нагадували про жахіття того, що тут відбулося. Попри це, деякі обстріляні пам’ятники чи споруди будуть або залишені, або перенесені в інше спеціально визначене місце. Ці свідоцтва необхідно зберегти".
Фото: vechirniy.kyiv.ua
