Українці не хочуть бути утриманцями
Чітко потрібно розуміти, що люди, які виїжджали з України та намагалися опинитися якомога далі від театру бойових дій, — це люди, які не їхали у пошуках роботи. Вони рятували життя своїх батьків і дітей, яких забирали з України. Приїхавши, вони одразу почали шукати роботу. Це говорить, що українці не хочуть бути утриманцями, які чекають на допомогу від держави, куди вони заїхали.
Це був вимушений виїзд людей, які не знали польської мови: бухгалтерів, юристів чи інших офісних працівників. Вони погоджувались на ту роботу, яку їм можуть надати — тобто на звичайну фізичну працю.
PESEL у Польщі отримали 400 тисяч українців
PESEL (електронний ідентифікаційний номер) у Польщі отримали 400 тисяч українців. Із цим номером можна влаштовуватися на роботу. PESEL видається всім, навіть особам без громадянства задля ідентифікації та надання соціальної допомоги від Уряду Польщі. PESEL отримували і літні люди старше 60 років. Тобто зі 100% тих, хто отримав PESEL, не всі 100% взагалі шукали для себе роботу. Той відсоток українців, які знайшли собі роботу (а це близько 100 тисяч), це нормальна цифра. Бажання українців — не просто сидіти на місці, а заробляти гроші, щоб допомогти своїм батькам та тим родичам, які залишилися в Україні без роботи.
Українки вимушені погоджуватися на будь-яку роботу
Проблема українців, які виїхали у Польщу і там шукали роботу, полягає в тому, що вони брали із собою і своїх дітей, і своїх літніх батьків та обирали великі міста для свого проживання. Українців заїхало дуже багато, за деякими оцінками до трьох мільйонів людей за ці місяці, коли йшли військові дії. Звісно, що вакансії швидко закінчилися. Крім того, 65% всіх вакансій були розраховані на чоловіків і тому жінки зараз вимушені погоджуватися на ту роботу, яку запропонують. Навіть переїхати в інше місто, де є пропозиції з роботи, не завжди вдається, бо українцям треба брати із собою і дітей, і батьків. Саме тому жінки обирають ті вакансії, які з′являються.
Це робота в готельно-ресторанному бізнесі, харчовій промисловості, на виробництвах, до яких можуть бути дотичні жінки, де немає важкого фізичного навантаження. Звісно, знайти їм роботу — це велика проблема. Яким би шляхом не йшли українки, варто дуже обережно приймати пропозиції, які з′являються, і в жодному випадку не погоджуватися на нелегальне працевлаштування.
Найбільша проблема — нелегальне працевлаштування
Найбільша проблема, із якою можуть стикнутися українські біженці, — це коли вони можуть погодитися на перший погляд на привабливу пропозицію нелегальної роботи, щоб отримувати більшу зарплатню, а за підсумком місяця їх можуть звільнити або просто вигнати з робочого місця, не сплативши заробітної плати. Для тих людей, які виїжджають без грошей від війни — це жахлива ситуація.
Ліпше погоджуватися на офіційне працевлаштування, на виплату зарплати виключно на банківську картку — це і є головною ознакою легальної праці, аніж мріяти, що хтось платитиме набагато більшу зарплату, аніж ту, яку отримує місцевий мешканець.
Крім того, коли ви шукаєте роботу і отримуєте пропозиції від шахраїв сплатити гроші за посередницькі послуги, буцімто вони знайдуть вам роботу, знайте, вони вас обдурять і ви залишитеся і без грошей, і без роботи. Польська влада (як і всі європейські країни) робить все, аби люди, які в них працюють, працювали офіційно. Це не залежить від громадянства працівника. Це пов′язано з тим, що сплата податків фінансує соціальну сферу.
Коли робітник зрозумів, що він працює нелегально, він може або поскаржитися до місцевої інспекції праці, або кращий варіант взагалі якомога швидше закінчувати з таким роботодавцем і шукати роботу у легальній сфері.
Нелегальне працевлаштування — це насамперед небезпека для вашого здоров′я. Бо хто дбатиме про вас, щоб ви працювали в гідних умовах, коли вас юридично там не існує. Звісно, це і загроза вашому життю, бо якщо з вами щось трапиться, то вам ніхто не буде допомагати.
Українці не конкурують з поляками на ринку праці
Українські біженці у Польщі працюють у сфері фізичної праці. Це не та сфера, до якої хочуть бути дотичними поляки. Кожен поляк намагається реалізувати себе на робочому місці. А українці обирають для себе працювати тут і зараз. Не можу сказати, що спостерігається велика конкуренція між поляками і українцями. Ні, це можливість для українців заробляти гроші. Говорити про якусь конкуренція ми не можемо.
Насправді поляки приязно ставляться до українців, бо вони розуміють, що відбувається. Найголовніше, що рухає Польщею як державою та звичайними поляками, які допомагають українцям, — це те, що не дай Бог Україна впаде, то російські танки можуть бути на кордоні з Польщею з усіма наслідками. Особливо якщо послухати, що кажуть представники російської влади, що Польща буде наступною країною для денацифікації. Це звісно викликає, м′яко кажучи, не найприємніше відношення до країни-агресора.
80% біженців можуть повернутися в Україну
Чи повернуться біженці назад на Батьківщину, залежатиме, як відбудовуватиметься українська економіка. Ті люди, які могли себе реалізовувати на робочому місці в Україні до війни, коли міста будуть звільнені і працюватиме економіка, звісно, десь 80% повернуться назад.
А якщо казати про тих людей, які втратили свої домівки під час воєнних дій та не зможуть знайти роботу в Україні, такі люди волітимуть затриматися за кордоном. Все залежатиме від того, коли закінчиться війна і як швидко почнеться економічне відновлення в Україні.
Якщо рівень заробітних плат в Україні буде в рази нижчий, аніж у Польщі, то люди виїжджатимуть. Світ стає відкритим і це велике надбання, бо нехай краще люди працюють за кордоном, аніж голодують у нас в Україні.
Фото: 300gospodarka.pl
