Про види заподіяної агресором шкоди, які підлягають компенсації
"Насамперед нас цікавить нещодавня постанова від 14 квітня 2022 року, винесена Верховним Судом щодо позову, підставою якого став факт: 6 серпня 2014 року чоловік позивачки, який був військовослужбовцем ЗСУ, загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині. Позивачка вважала, що безпосереднім суб’єктом, який завдав шкоди чоловікові, їй та дітям, є Російська Федерація. У перспективі ми усвідомлюємо, що зростатиме кількість справ, які будуть мати подібні підстави і в тому числі йтиметься про відшкодування шкоди, завданої різними деліктами. Це може бути шкода, завдана і життю, і здоров’ю, і майну громадян України".
До яких судів можна звертатися
"Щоб відновити справедливість, громадяни України насамперед шукатимуть цієї справедливості у вітчизняних судах. І саме у згаданій квітневій справі колегія суддів була змушена вирішувати надзвичайно важливе питання, яке ймовірно є основою основ для вирішення подальшої долі такого роду позовів. Оскільки йдеться про так званий юрисдикційний імунітет. Про те, чи взагалі РФ може залучатися як відповідач у справах про відшкодування шкоди, які розглядаються в українських судах. Адже є загальний принцип міжнародного права, який ґрунтується на суверенітеті кожної держави, про те, що рівний над рівним не має влади та юрисдикції. Відповідно, за загальним правилом, одна держава не може бути підсудною судам іншої держави. І проблема в тому, що це загальне правило закріплене у статті 79 Закону України про міжнародне приватне право, де сказано: іноземна держава може бути залучена як відповідач у цивільному процесі, що відбувається в Україні, виключно за наявності згоди її компетентних органів".
Пані суддя наголосила, що "практика Верховного Суду найближчим часом шукатиме вагомі правові аргументи задля підтвердження того, що громадяни України можуть захищати свої права саме в українських судах у справах, що стосуються відшкодування шкоди від агресії РФ. Приклад згаданої квітневої постанови засвідчує: Верховний Суд обґрунтував свою позицію про те, що в такого роду справах український суд має право ігнорувати юрисдикційний імунітет Російської Федерації. Більше того, через збройну агресію та розірвання дипломатичних стосунків з країною-агресоркою відсутня фактична можливість надсилання запитів і листів до міністерства закордонних справ РФ. Насправді, це перша постанова Верховного Суду, яка розриває попередню практику, що саме інститут юрисдикційного імунітету іноземної держави у цивільних справах щодо відшкодування шкоди ― це не лише гарантія дотримання державного суверенітету, але й істотний бар’єр в судовому захисті порушених прав особи і певна ковдра, яка дає можливість іноземній державі, а саме РФ, що винна у вчиненні делікту, уникати цивільної відповідальності".
Поки правники розробляють юридичний механізм, як потерпілим громадянам правильно підготуватися до позову
"Треба почати з того, що прийняти рішення ― так, я буду позиватися, буду ступати на довгий шлях судових баталій, розуміти, що тут потрібні професійні знання і слід звертатися до адвокатів. Ця категорія справ потребує фахової правової допомоги, навіть у самій підготовці позову та збиранні належних доказів".
Насамкінець Юлія Черняк зазначила: "Ми свідомі того, що це дуже довга історія. Навіть якщо звертатися до міжнародної практики розгляду кримінальним судом позовів до ФРН про відшкодування шкоди, завданої злочинами нацистів, на жаль, не знайдемо однозначного шляху, який давав би беззаперечні аргументи на користь можливості стягнення грошової компенсації за вчинені злочини. Тож суддівській спільноті України доведеться шукати відповіді на дуже багато запитань".
Фото: radako.com.ua
