Чим займається ваш інститут?
Після аварії на четвертому енергоблоці ЧАЕС інститут створили для наукового супроводу спорудження і дослідження об’єкту Укриття, а також контролю його впливу на довкілля. Наші співробітники контролюють безпеку на ЧАЕС, а також стан радіоактивних матеріалів і матеріалів, які містять ядерне паливо.
Як бойові дії вплинули на Зону? Наскільки небезпечний підйом радіонуклідів із ґрунтів та мулу через діяльність військ РФ?
Необхідно розуміти специфіку Чорнобильської зони. Будь-яке втручання є радіаційно небезпечним. Навіть регулярні регламентні роботи проводяться так, щоби не призвести до інтенсифікації процесів міграції радіонуклідів. Саме тому на кожному об’єкті Чорнобильської зони робота з радіоактивними матеріалами жорстко регулюється. Будь-яка діяльність поза межами регламенту підвищує ризик надходження радіонуклідів у довкілля.
Бойові дії на території Чорнобильської зони є небезпечними, оскільки вони можуть призвести до порушення експлуатації таких об’єктів, як сховище відпрацьованого ядерного палива та Новий безпечний конфайнмент (тією самою аркою над енергоблоком, — ред).
У 30-кілометровій зоні відчуження знаходиться лише 2% тієї активності, яка внаслідок аварії надійшла у довкілля. 98% — в об’єкті Укриття, саме тому він є одним із найнебезпечніших і його стан необхідно постійно контролювати. Для цього там мають знаходитися навчені люди.
Подібний контроль має відбуватися і в сховищах відпрацьованого палива. Коли там немає спеціалістів – це також надзвичайно небезпечно. Я вже не кажу про вибухи чи динамічні навантаження на конструкції цих будівель. У нас наразі немає інформації про те, що в сховищах відпрацьованого ядерного палива хтось проводив контроль ситуації від 25 лютого.
Що відомо про працівників, які прибули на станцію після ротації?
ЧАЕС — це станція, яка не працює. Фактично, це сховище радіоактивних відходів у різних формах: у четвертому енергоблоці зберігається ядерне паливо, яке, розплавившись та перетворившись на лаву, не полишило приміщення енергоблоку. З перших трьох енергоблоків його вивантажили і воно зберігається в сховищах (СВЯП-1 та СВЯП-2) для відпрацьованого ядерного палива. Тому співробітники станції до 23 лютого моніторили умови у обох СВЯП на зруйнованому енергоблоці, а також стабілізацію споруд Нового безпечного конфайнменту (НБК) — радянської будівлі Саркофагу, яка знаходиться під сучасною аркою. Вона з роками почала розвалюватися і висококласні професіонали намагалися стабілізувати ці конструкції, не давши їм впасти. Уже понад місяць як роботи зупинилися і під купол, певно, навіть ніхто не заглядає.
Персонал, який застало вторгнення росіян 24 лютого, пробув на зміні 600 годин замість стандартних 12. Їх змінили добровольці, які сидять там вже тиждень. Здається, всі забули, що під час моніторингу людина має бути зосереджена, а втома послаблює самоконтроль. Протягом окупації персонал не мав можливості нормально відпочивати, тому вони організували зміни всередині, а, отже, було недостатньо людей. Тому моніторили лише ситуацію на енергоблоках. У сховища відпрацьованого палива вони не мали змоги піти. Тому ніхто не знає, яка там ситуація.
Як рух важкої військової техніки вплинув на стан об’єкту Укриття?
8 років тому Сергій Паскевич написав статтю-попередження, де прогнозував ситуацію, яка може скластися, якщо на території ЧАЕС вибухне авіабомба. Ця атомна електростанція вже не діє. Не буде ніякого повторення "Чорнобиля" на ЧАЕС — тобто там не буде ядерного вибуху, а втім, відбудеться повторне забруднення радіонуклідами.
Окупанти використовували зону відчуження як транзитну територію, через яку танки повзли на Київ. Вони також накопичували техніку навколо Саркофагу, адже знали, що українці не використовуватимуть артилерію проти ЧАЕС — це все могло призвести до підйому в повітря великої кількості радіоактивного пилу. Ба більше, українці не бомбитимуть новітній саркофаг, який усім світом будували за мільйони. Нещодавно Пентагон випустив карти, де видно, що неподалік станції росіяни почали накопичувати боєприпаси. То було справді небезпечно, адже усім відомо, що нові снаряди в них закінчуються, а залишаються старі, які можуть здетонувати.
Які ще території Чорнобильської зони відчуження несуть радіаційну небезпеку?
Найбільш небезпечним є саркофаг із паливовмісними матеріалами, які утворилися після вибуху на 4 енергоблоці, а також СВЯПи — сховища відпрацьованого ядерного палива, яке вивезли після закриття 1–3 енергоблоків ЧАЕС. Сховище для відпрацьованого палива з інших атомних електростанцій України поки недобудоване. Тому з небезпечних об’єктів ще залишається "Вектор" — комплекс виробництва з дезактивації, транспортування, переробки та захоронення радіоактивних відходів. Таких, як рукавички, що використовувались в дослідженнях, медичні джерела випромінювання тощо. "Рудий ліс" фактично теж є сховищем радіоактивних відходів, адже це траншеї, де закопали дерева, на які подуло зі зруйнованого реактора.
На території Зони існує система моніторингу поточного радіаційного стану. Вона складається з 146 пунктів. Наразі вона з невідомих нам причин недоступна онлайн. Востаннє, коли система передала дані, було зареєстроване перевищення на 6 постах моніторингу радіаційної безпеки. Станом на 25 лютого на п’яти з них радіаційний фон підвищився у 2 рази. Лише у сховищі радіаційних відходів "Вектор" зареєстрували перевищення у 7 разів.
Система моніторингу у зоні відчуження працює автоматично. Датчики знаходяться на висоті одного метра над землею. Ймовірно, рух військової техніки підняв куряву і радіонукліди злетіли ближче до датчиків, тому система зафіксувала підвищення фону. Втім, це були останні отримані системою моніторингу дані, вона зараз не працює. Наразі можна орієнтуватися лише по опосередкованих цифрах. Тих, які надходять із детекторів на українських чи європейських атомних станціях.
Наскільки небезпечною є ситуація з риттям окопів у "Рудому лісі"? Чи вплине це на цивільних поза межами зони відчуження?
Ймовірність того, що альфа-випромінюючі радіонукліди вийдуть за межі зони відчуження, не дуже велика. Пил має бути піднятий дуже високо вгору і його має кудись понести сильний вітер. Тому подібну ситуацію важко передбачити. Базуючись на наших знаннях з радіоекології і досвіді, можна сказати, що всі радіонукліди залишаться всередині зони відчуження. Тепер, після звільнення Чорнобильської зони, радіоекологи матимуть багато роботи, адже там відбувся сильний перерозподіл радіонуклідів. Зону треба знову картувати для досягнення радіаційної безпеки. Територія знову вважатиметься небезпечною і надовго буде закритою для туристів, адже, окрім роботи науковців, там треба буде очищати все від мін.
Інформація про те, що у лікарнях Білорусі є люди з променевою хворобою, може бути правдивою. У такому разі треба шукати, де ті люди опромінилися. За місяць сидіння в окопах "Рудого лісу" вони б не отримали таку дозу, під арку до четвертого енергоблоку ніби ніхто не заходив. Тоді лишаються СВЯПи з відпрацьованим паливом, пункти тимчасової локалізації і захоронення радіоактивних відходів (ПТЗРВ та ПТЛРВ), так звані могильники, які розкидані по десятикілометровій зоні.
Чим саме забруднені відходи "Рудого лісу"?
Найбільш біологічно небезпечними є альфа- і нейтронне випромінювання. Його джерелом у зоні відчуження є ізотопи плутонію та америцію, які накопичилися у межах 10-кілометрової зони, тобто і в "Рудому лісі". Ці частинки випромінювання великі, їм складно проникати далеко: у повітрі вони пробігають приблизно 20 см, а у шкірі людини всього — кілька міліметрів. Для захисту від них достатньо прикритися одягом. Втім, якщо вони потрапляють всередину, накопичуються у органах травлення та легенях і можуть їх пошкодити, що справді небезпечно.
Є ще ізотопи цезію та стронцію. Вони випромінюють гамма- і бета-частинки, які менші за розміром і тому можуть далі проникати в тіло. Від гамма-променів може врятувати свинець, від бета — плексигласове скло. Попри те, що вони менше руйнують клітини людини, вони більш розповсюджені, тому є небезпечними.
Радіонукліди можуть накопичуватись в тілі людини, і це небезпечно. Але для того, щоб це сталося, треба їсти дуже забруднені продукти або вдихати пил. Наприклад, у випадку окопів у "Рудому лісі" росіянам треба було їсти землю або дихати виключно пилом, щоб в тіло потрапило багато радіонуклідів. пилу може й не бути гарячої частинки, тому людина стільки ним не надихається.
Фото: Денис Вишневський
