Чи обговорювали з колегами, як діяти театрам у цій ситуації
"У нас не було спеціальної зустрічі та окремого обговорення. Усі сьогодні говорять про війну, про анексію, ми всі тверезо й свідомо розуміємо, що будемо реагувати відповідно до розвитку подій. Справді, з одного боку, не треба панікувати, а з другого ― треба бути готовими до всього. Сьогодні вранці мені прийшла така думка. Німеччина за фашизм покаялася, абсолютно свідомо і чесно. Вона все зробила для того, щоб світ зрозумів: то була помилка і трагедія. Сьогоднішня Росія, що уособлює Радянський Союз, не тільки не покаялася ― вона принишкла, а зараз починає активізуватися. Це драма. Будь-яка драматична історія в театрі чи книжці має темні та світлі сили. Фактично зараз цілий світ виявився світлою силою, яка протистоїть злу. Самі росіяни сформували такого президента, а не він сформував країну. Тому говорити, що один Путін в усьому винен, особисто я не буду, це неправильний акцент".
Про національну лояльність українців
"Раніше я не підтримував лояльність. А зараз зрозумів: наша національна лояльність ― ознака цивілізованості. І ми спостерігаємо, що весь світ лояльний, він не починає робити дивні рухи, неконтрольовані, хаотичні, все відбувається системно, чемно і виважено. Зараз можна сказати, що українці продемонстрували: ми виховані та лояльні, але якщо на нас зазіхнуть ― обов’язково дамо відсіч".
Чи є в театрі бомбосховище
"Офіційного, заявленого на мапі бомбосховища в нашому муніципальному театрі немає. Але є дуже міцні підвали, тому в разі чого можна буде скористатися цим розлогим підвальним приміщенням".
Про конференцію "Опера українською. Право на існування"
Конференцію проводила Національна музична академія, а одна з тем, яку я запропонував ― "Опера українською". Ми вже повинні припинити сприймати високе та вічне мистецтво як мистецтво для мистецтва. Бо вже досприймалися до того, що в оперні театри ходить півтора відсотка населення за рік. Більше того, якщо порівнювати з іншими країнами, то в Німеччині 83 оперні театри, в Італії 75, в Австралії 13, а відсоток людей, що відвідують театри в Австралії, становить 20-25%. Тобто або ми й далі будемо обмежувати себе як клуб інтелектуалів і знавців опери, самі до себе будемо ходити на вистави, самі себе обговорювати та вітати з прем’єрами, але цей шлях абсолютно неперспективний. Або ми формуємо іншу візію та іншу стратегію".
Про театр у тривожному сьогоденні
"Поки є можливість, ми будемо грати так, як задумали. Сьогодні готуємо останні шість показів бродвейського мюзиклу "The School of Rock". Ми провели кастинги і в нашому мюзиклі беруть участь діти. Обрали 35 дітей, які фактично є найбільш талановитими в Україні на сьогодні. Вони виходять на сцену і відчувають себе акторами. Це величезна просвітницька робота. Кожній дитині ми даємо можливість вийти на сцену, відіграти виставу, це величезне навантаження на пам’ять, на голос, на акторську гру. Це вже третій мюзикл, де ми залучаємо непрофесійних акторів. 24 лютого у нас починаються останні покази нового бродвейського мюзиклу, тому що закінчується ліцензія, на жаль. Ми купували ліцензію на 20 показів. Постановка "The School of Rock" дуже показова в тому плані, що ми зазіхнули на індустрію. Індустрія мюзиклу дуже професійна і потребує високої технічної бази. На жаль, у нашому театрі такої бази немає, багато техніки ми орендували. Хотілося б, аби місцева влада нас підтримала, допомогла технічно, адже у ХХІ столітті театри вже не ті, де ми можемо просто виходити на сцену і говорити без мікрофонів, світла, без панелей і проєкторів. Тому нам потрібен розвиток у технічному плані".
Як реагує колектив театру на тривожні події
"Сісти і плакати в куточку ― це не про нас. Я ходжу на репетиції і щоразу бачу усміхнені обличчя. В очах бачу оптимізм, намагання не думати про погане, а думати про вистави, глядача, про те, що нічого поганого не станеться".
"Ми на боці світла і добра. І з нами весь світ. Це найкраще, що може бути для нас на цей момент", ― підсумував Петро Качанов і запросив до театру.
