Після заяви зі сторони Німеччини щодо припинення процесу сертифікації Північного потоку-2, експрезидент Росії Дмитро Медведєв пригрозив Європі підняти ціну за 1000 куб. м. газу до 2000 євро, — прим.ред.
Чи можливою є така ціна на газ зі сторони РФ і чи є Європа готовою до таких жертв задля підтримки України?
Європейські споживачі не готові платити таку ціну за газ задля підтримки України. А ця заява зі сторони Росії вкотре показує, що її дії є гібридною агресією. Лише цього разу вона використовує енергетичні носії.
Немає підстав зупиняти експорт газу з Росії до Європи, навіть якщо Північного потоку-2 не буде. Є українська ГТС (газотранспортна система України), яка є цілком спроможною транзитувати газ у Європу.
Україна навіть знизила ціну за послуги транзиту газу на 50%. А Росія не скористалася цим. Натомість німецькі чи інші міжнародні компанії, які хочуть купувати газ у Росії, не змогли його купити.
Чимало європейських ЗМІ пишуть сьогодні про те, що за високими цінами на електрику та газ стоїть Росія, а саме Газпром, який взяв в оренду підземні сховища і не закачав туди газ. Отже, створити так званий "газовий голод" було метою Росії. І сьогодні Росія шантажує нас цим газом.
Проте, це є проблемою, яку важко пояснити споживачам. Вони хочуть споживати. А уряди є відповідальними перед споживачами, оскільки вони є їхніми виборцями. Через що виникає дилема — чи захищати геополітичні інтереси, чи задовольняти комфорт своїх громадян, виборців.
Що має відбутися в Україні, щоби члени НАТО ввели свої війська?
Насамперед Україна повинна зараз прискорити всі реформи, навіть у такі складні часи і в таких складних обставинах. Україна, на жаль, не може розраховувати на військову підтримку у вигляді введення військ НАТО. Слід розуміти, що жодна з країн-членів НАТО не відправить своїх військових, щоби вони воювали в Україні. Ви повинні розраховувати на власні сили.
Україна має якнайшвидше показати, що вона є стійкою, міцною, атрактивним (привабливим) партнером, якого НАТО самостійно закликатиме до вступу. Звісно, це звучить трохи утопічно, але іншого шляху не існує.
Українці мають зрозуміти, що зі сторони західних країн існують певні обмеження, що є певні межі, певні червоні лінії, яких західні країни не переступлять.
Проте, українці не мають зневіритися в Заході, чи звинувачувати Захід у тому, що він не допомагає. Насправді вже давно не було такої підтримки, чи то фінансової, чи постачання зброї та інших ресурсів до України. Ця підтримка є безпрецедентною, хоч і не військовою.
Стратегія Путіна полягає у тому, щоби роз’єднати нас, розірвати зв’язки між Україною і західними країнами. І ми повинні докласти зусилля, щоби уникнути цих непорозумінь.
Нещодавно понад 100 відомих діячів Європи звернулися до Президента Франції Еммануеля Макрона з пропозицією негайно почати перемовини щодо вступу України до ЄС. Чи може сьогоднішня ситуація прискорити шлях України до ЄС?
Я також підписав це звернення. Ця пропозиція має моральне і символічне значення. Вона не прискорить і не загальмує процес вступу України до ЄС.
У 90% цей процес залежить від України. Україні відомі чіткі критерії набуття членства в ЄС. Європейський Союз дав Україні дорожню карту вступу в ЄС, це Угода про асоціацію і її потрібно виконувати. Після чого з Україною можна розпочинати перемовини щодо членства в ЄС.
Проте, Україні варто показати цю кінцеву мету, до якої вона йде, щоби країна та українське суспільство мало додаткову мотивацію. Тому цей символічний вимір означав би багато, і був би сигналом для Росії, що європейські країни вважають Україну рівноцінним партнером та частиною Європи. У цьому полягає особливий символізм, і це зміцнило би Україну.
Володимир Зеленський заявляє, що визнання Росією незалежності окупованих ОРДЛО означає її односторонній вихід з Мінських домовленостей. Якщо Росія своїми діями в односторонньому порядку виходить з Мінських домовленостей, чи може Україна шукати нові формати?
Україні слід говорити про те, що не Україна знищила Мінські угоди, а це є результатом дій Росії. І також слід пам’ятати, що Мінські домовленості є формальною підставою для санкцій ЄС. Тобто може виникнути такий прецедент, якщо буде визнано, що Мінські угоди не діють, то де-юре, може виникнути така ситуація, що в ЄС не буде підстав для продовження цих санкцій проти РФ.
І це може бути проблемою, бо доведеться шукати нове юридичне обґрунтування для санкцій запроваджених ЄС. І, на жаль, я не маю 100% впевненості, що всі країни ЄС підтримають цей новий формальний фундамент.
Що стосується формату перемовин та пошуку нового майданчика, то буде складно знайти такий майданчик, бо потрібно буде знайти такий формат, на який погодиться Росія. А мені здається, що Росія зараз відмовлятиметься і бойкотуватиме всі формати, які були б об’єктивними та створювали умови для ефективних перемовин, оскільки Росія в цьому не зацікавлена.
Що повинна робити Україна в ситуації, яка виникла і чи рухається вона в правильному напрямку? Чи можлива широка ескалація та повномасштабне вторгнення?
Насамперед Україні потрібно зберегти єдність з Заходом. В Україні не потрібно піднімати антизахідні настрої і говорити про те, що Україна може рухатися власним шляхом, може відбудовувати ядерний потенціал та повертати ядерний статус. Це звучить дуже популярно і приємно, але це відштовхує Захід від України.
Ми всі маємо свої негаразди, але ми є партнерами. Потрібно пробачати ці негаразди і працювати разом, бути разом, усією європейською сім’єю.
Розраховуючи різні сценарії, зважуючи всі плюси та мінуси, я можу сказати, що повномасштабна війна Путіну є зараз не потрібною. Вона може коштувати йому його політичної кар’єри, і це може призвести до знищення політичної системи, яку він збудував у Росії. Тому я не вірю в те, що буде повномасштабне вторгнення.
Мені видається, що російсько-українську війну можна і треба розв’язувати політико-дипломатичним шляхом. І пригадати слід приклад Східної та Західної Німеччини. Німеччина об’єдналася без єдиного пострілу.
Україна повинна бути терплячою, терпеливою і показувати людям, що з іншої сторони, Україна є значно привабливішою країною, ніж псевдореспубліки "ДНР та ЛНР", і з нею потрібно пов’язувати своє майбутнє. У такий спосіб ці люди хотітимуть жити в Україні.
Усе, що робить Путін є ознакою слабкості Росії. Росія стає все слабшою і Україна повинна бути стійкою, дочекатися того моменту, коли Росія буде настільки слабкою, що їй доведеться покинути ці окуповані території: Крим, Донецьку та Луганські області, частину Грузії, Сирію, Центральноафриканську Республіку та інші землі.
Які зміни відбудуться в щоденному житті українських громадян під час запровадження воєнного стану?
Усе залежить від конфігурації. Важливим моментом є те, на яких саме територіях буде введено воєнний стан. Якщо його буде введено в Донецькій та Луганській областях, то це одна справа. Де-факто, сьогодні там і так діють певні інструменти, певні характеристики існування цього особливого правового режиму, пов’язані з роботою військово-цивільних адміністрацій тощо. Проте, є ймовірність, що це переросте в інший формат.
Якщо воєнний стан буде введено на території всієї країни, то щось прогнозувати є доволі складно. Можуть бути обмеженими окремі права, зокрема може бути запроваджено вилучення майна на потреби армії. Може бути встановленою комендантська година або визначеною потреба розквартирування військових та інші обов’язки, які у звичному житті не існують, проте, в межах особливого правового режиму, такі обмеження конституційних прав і встановлення додаткових обов’язків можуть відбуватися автоматично. Впровадженими також бути перевірки, обшуки речей, квартир, автомобілів. І це буде нормальною процедурою.
Фото: Українське радіо