Людина не від шоу-бізнесу
Галина Тельнюк: Місько мав неймовірну харизму, його музика відрізнялася від усієї рок та поп-музики, яка звучала в 1990-х. Тоді з’являлася велика кількість гуртів "Вхід у змінному взутті", "Формула води", "Кому внизу", "Зимовий сад" тощо. На телевізійних хіт-парадах поряд з іноземними виконавцями, показували українських артистів, тих, хто встигали зробити якийсь відеокліп. Місько був особливим, не таким, як інші – статура, манера виконання, ці прокрикування, проспівування поезій, які він використовував у творчості. Він мав унікальну можливість бути сучасним і говорити правду. Озвучити таку поезію як Юрія Андруховича, пізніше Сергія Жадана – дуже складно. У Міська це були не просто мелодизми або "втикання" тексту в певний музичний метр, він мав унікальне відчуття поезії, розуміння, що хотів сказати автор. Як Місько співав, як прочитував тексти глибинно – так мало хто міг зробити, особливо якщо говорити про сучасну поезію. У цій творчості була правда в промовлянні кожного слова, відкривалося таїнство поезії, яка пробуджує, очищує. Місько був актором за своєю природою, власне, він потім і став артистом, потрапив на своє місце.
Його пісні є інтелектуальною сучасною музикою, яка надзвичайно важлива для формування мови й образів, взагалі цілої системи людської особистості. У творчості митця було все – інтелектуальна поезія, сучасна музика, подача, нерв, і найголовніше – правда. Місько був людиною не від шоу-бізнесу, він ніколи з ним не загравав, у піснях не було комерційності, догоджання, шаблонності, шоу-бізнесовості, яка знищує творчість. Місько був творчою особистістю, і за щоб не брався, воно виглядало творчо. Його життя – є прикладом того, як людина може творити, якою вона може бути вільною, як вона може впоратися навіть з такою складною поезією. Як він легко говорить про надзвичайно складні речі, вагомі, необхідні.
Коли ми написали пісню "Назавжди", саме її захотіли випустити окремим синглом, співали українською та французькою, Місько згодився заспівати теж свою версію, він фактично це зробив без репетицій, відразу увійшов у поезію Богдана-Ігоря Антонича. Це була наче його персональна музика, наче його вода. Великим подарунком і щастям у життя була ця зустріч та спільна робота.
Культова фігура в українській музиці
Сергій Фоменко: Я познайомився з Місько в 1990 роках у Львові, він запам’ятовувася одразу – правдивий львівський джентльмен, своєрідний, інтелігентний. "Мертвий півень" – це була українсько-європейська рок-культура, мікс поезії, сенсів, і що важливо, у ній не було пострадянського духу. Там не відчувалося якоїсь боротьби в цій музиці, було задоволення від життя, філософія, ритм, це мені дуже імпонувало, зважаючи на те, що вся пострадянська тодішня історія була історією боротьби, інших варіантів не було.
Місько Барбара був і залишається культовою фігурою в українській музиці й культурі загалом, тому що "Мертвий півень" продукував музичні сенси європейської рок-культури, не тільки музики. У 90-ті україномовних гуртів, які створювали різножанрову музику, можна було порахувати на пальцях двох рук. Ці пісні залишаються актуальним й зараз, і нам варто робити кавер-версії до творів тих музикантів, які були основними одиницями українського музичного простору.
Невід’ємна частина українського мистецтва
Тарас Чубай: Місько Барбара – представник культурного середовища кінця 1980-х – 1990-х у Львові, без якого важко собі уявити це середовище. Він не просто музичне явище – він явище у всіх сенсах мистецьких: і актор, і представник культурного андеграунду, який вирвався на свободу. Без Міська уявити собі музичну тусовку неможливо. Помер шматок нашої юності, молодості, ніби частина тебе відійшла.
Спогадів багато різних, багато всього спільного відбувалось. Наше перше знайомство було дуже кумедне. Я на той момент вже був на сцені, учасником театр-студії "Не журись!", ми вже як зірки ходили по Львову. І у нас був концерт у Львівській філармонії, нам привели двох хлопців за куліси – "тут хлопці на тебе пародію зробили". У мене тоді була популярна пісня "Кіт Мефодій", вони зробили пародію "Пес Микола". Один із хлопців був Любко Футорський, інший – Місько Барбара, які пізніше стали потім учасниками гурту "Мертвий півень". Це було таке веселе знайомство.
Я заспіваю на концерті пісні, які ми іноді в компанії з Місько співали: "Для тебе" та "Я біжу, стрибаю через калюжі".
Фото: novynarnia
