Чому Афганістан не утворив власної держави
"Афганістан це один із найяскравіших прикладів так званої "фейл стейт", тобто малоспроможної держави. Багато лунає заяв про "кладовище імперій", аби показати войовничість афганців, їхню готовність боротися з іноземними загарбниками. Насправді це велике перебільшення. Варто звернути увагу на реальні причини, чому ці території не були підкорені та колонізовані. З одного боку, вони не становили такої великої цінності для конкуруючих іноземних держав. З другого, сама конкуренція заважала остаточному підкоренню. Це була велика гра між Російською та Британською імперіями, а між ними Афганістан як зона впливу. Фактично він їх влаштовував у форматі певної буферної зони. Через віддаленість територій, через географічні умови потрібно було багато коштів, окупити які непросто. Афганістан має велику кількість корисних копалин, але щоб їх ефективно видобувати, потрібна стабільність. Для стабільності ж потрібно не просто підкорити державу, а побудувати чітку вертикальну структуру, яка вимагає ще більшої кількості ресурсів. Плюс треба зважати на ментальну відмінність місцевих пуштунських племен, де панує звичаєве право ― у них інший всесвіт у голові. До того ж має значення етнічна різнобарвність Афганістану, крім пуштунів, там є, наприклад, потужні таджицька й узбецька меншини, які проживають на півночі… Американці не врахували це і робили більше військову ставку на антиталібських польових командирів, даючи їм карт-бланш на роботу у провінціях. А треба було від самого початку виховувати нове покоління управлінців, які могли б діяти за західним зразком. Це почали робити згодом, однак після повернення цих навчених управлінців назад їм було важко інтегруватися в афганські реалії. Цим вестернізованим афганцям легше було побудувати своє життя за кордоном, а не повертатися на відбудову своєї держави в умовах, коли її керівництво ніякої відбудови не бажало. Воно лише прикривалося західною підтримкою для власного збагачення і забезпечення своїх корупційних оборудок… У 2021 році, коли таліби вперше прийшли до влади, ситуація не відрізнялась від 1995-96 років. Цей рух швидко здобув перемогу над відомими польовими командирами, що воювали ще проти СРСР, адже люди дуже втомилися від суперечок між лідерами моджахедів. І підтримали силу, яка несла їм стабільність".
Чи можна провести історичні паралелі з сьогоднішнім відведенням російських військ від українських кордонів
"Дуже сумніваюся, що уроки Афганістану зараз впливають на підходи Росії щодо України. У росіян зовсім інше сприйняття і вони переслідують зовсім інші інтереси, справляючи на нас тиск та агресію. У Радянському Союзі афганське питання пояснювали доцільністю безпекового напрямку, тобто зміцненням південних кордонів. І це був елемент протистояння зі Сполученими Штатами та західним світом на такій території, яка сама по собі не є важливим надбанням для російської імперської ідеї. З Україною зовсім інша ситуація. Той факт, що в Кремлі українців не розглядають як окремий народ і вважають частиною свого великодержавного імперського проєкту, створює зовсім інші завдання для російської експансії на нашому напрямку і впливає на оцінки в Кремлі. Вони нас не відпустять так, як свого часу Радянський Союз відпустив Афганістан".
Про що зараз готова домовлятися Російська Федерація
"У своєму ультиматумі Заходу вони фактично пропонували створити з України буферну зону. Але ж ми не віримо, що у разі виконання цих умов Росія збирається залишити Україну в такому статусі. Це просто відтермінування того моменту, коли вони захочуть зайти і перетворити Україну з буферної зони на нову провінцію нової об’єднаної держави, яку вони вибудовують. Плани щодо України набагато агресивніші. Поки в Кремлі не зміниться режим імперіалізму ― ми перебуваємо під загрозою".
Щодо потенційного наступника Путіна, експерт зазначив: "У російській владі симпатиків до України немає. І немає людей, які б вели раціональний курс з повагою до нас і нашого суверенітету. Водночас, чи є серед оточення Путіна люди, які повністю вірять у путінський курс і готові прийняти естафету ― це теж питання".
На запитання про те, що можна протиставити негласній діяльності шпигунів та бойовиків ОРДЛО, яка триватиме й надалі, Микола Замікула відповів: "Потрібна консолідована дія. І важливо розділити ― окремо розглядати протидію можливому широкомасштабному наступу та протидію гібридному впливу. Може зростати і терористична активність, й атаки у кіберпросторі, на це треба звертати уваги нашим силовим структурам ― паралельно з нарощуванням бойового потенціалу Збройних Сил".
Фото: Укрінформ
