Що відомо про щоденник Пилипа Орлика?
Щоденник під назвою "Діаріуш" Пилип Орлик почав вести в 1720 році, донині збереглися 5 його томів до 1733 року. Гетьман України планував вести подорожній щоденник, описуючи свою поїздку із Швеції до Туреччини. Коли закінчилася Північна війна між Швецією та Московським царством, за тодішніми законами мав відбутися обмін військовополоненими та громадянами Швеції й Московського царства, які мали повертатися до своїх держав. Шведи врятували Пилипа Орлика, попередили, що буде ухвалений такий закон, і той має від’їжджати. Саме під час поїздки до союзників – Туреччини гетьман України (у вигнанні) почав робити щоденні записи, це потім перетворилося на звичку.
"Діаріуш" Пилип Орлик вів для своєї пам’яті, очевидно це був його особистий архів. Він містив записи про настрій, погоду, емоції – це був достатньо колоритний матеріал, присвячений життю нашого гетьмана в еміграції. Пилип Орлик детально описував як зустрічі з консулами, французькими чи англійськими, так і історії про те, з ким пив каву, що бачив, куди ходив гуляти. До щоденника Пилип Орлик також переписував фрагменти листів – вищим турецьким сановникам, консулам, своїй родині. "Діаріуш" гетьман вів польською мовою, з вкрапленнями французькою, латиною, невеличкими кириличними текстами українською.
Увесь щоденник просочений великою скорботою, горем, тугою людини, яка взяла на себе повноваження стати керівником України в еміграції. Пилип Орлик був відірваний від своєї землі, родини, війська. Він розумів, що був емігрантом, жив на гроші, які йому щомісячно виділяла Туреччина.
Як і завдяки кому зберігся щоденник?
Пилип Орлик помер в Яссах, залишивши по собі цілий архів – величезну кількість щоденників, листів та їхніх копій. Григір Орлик, його син, опікувався тим, щоб повернути документи, у 1757 році домовився про те, що йому передадуть спадок батька. Усім цим архівом тоді опікувався Костянтин Маврокордат, господар Молдови, який передав спадщину Пилипа Орлика консулу Франції у Стамбулі. Останній привіз архів у 1759 році у Францію, але Григір Орлик на той час помер. Тому документи передали до архіву Міністерство закордонних справ Франції. Там вони зберігалися, поки їх не знайшов легендарний український історик Ілько Борщак. Наші українські історики в 1930-х роках намагалися друкувати цей щоденник, опублікували перший том 1720–1723 року. Це був перепис польською мовою без перекладу. Лише у 2013 році видавництво "Темпора" опублікувало фотокопію усіх 5-ти томів, це майже 5 тис. сторінок.
Фото: Всі книги
