Що означає хвиля міжнародних візитів до України та Росії в останні тижні?
Володимир Василенко: Це результат того, що нарешті лідери західних демократій, принаймні лідери США, Великої Британії, усвідомили, що Україна перебуває на передовому фронті боротьби з путінським режимом, який намагається зруйнувати міжнародний правопорядок і диктувати всьому світу свої варварські правила поведінки. Про це дуже чітко сказав не так давно Державний секретар США Ентоні Блінкен, виступаючи в Берліні. Базовим у його промові є те, що Захід не піде на компроміси з Росією за спиною України, буде беззастережно підтримувати суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Якщо Росія розширить агресію щодо України, то наслідки для неї будуть негативними. Приклади США й Великої Британії, яка теж з розумінням ставиться до наших потреб і усвідомлює геополітичну роль України, мають наслідувати інші держави.
Мене дивує поведінка деяких західних лідерів, які ручкаються з представниками російської влади, намагаються їх ублажити, тиснуть на Україну з вимогами виконання Мінських домовленостей. Такий тиск на нашу державу – це співучасть в російській агресії, тому що Мінські домовленості передбачають умови, які зазвичай покладаються на державу-агресора. А в даному випадку Росія намагається обмежити суверенітет України. Вимагають виконання цих умов лідери Німеччини та Франції. Українське керівництво повинно чітко заявити, що ми готові виконувати мінські домовленості лише в частині, яка відповідає нормам сучасного міжнародного права, і не будемо виконувати примхи Путіна, які обмежують наш суверенітет. Потрібно вимагати застосування проти Росії ще жорсткіших санкцій, щоб вона відмовилась від неправомірної поведінки щодо України.
Чи є позиція Франції й Німеччини щодо України та Росії певною мірою наслідком травм Другої світової війни?
Володимир Василенко: Я би почав із Першої світової війни. Після неї, коли відбувався розпад Російської Імперії, Україна проголосила свою незалежність. Але в той момент держави Антанти й США відмовились визнавати Україну. І в умовах, коли Росія чинила збройний напад на Україну з метою її знищення, західні демократії залишили нас сам на сам з більшовицькою агресією. Це і стало причиною поразки УНР. Якби Україну тоді підтримали, і вона відновилася як незалежна держава, то не була б створена російська комуністична імперія.
Тепер прийшло розуміння, що без підтримки суверенітету й незалежності України, не може існувати нормальний цивілізований правопорядок в Європі та світі. Німеччина, особливо, та Франція висловлюють співчуття Росії й підтримують її тому що, мовляв, Росія постраждала найбільше під час Другої світової війни, і в німців є комплекс вини. Але має бути комплекс провини перед Україною, тому що вся територія останньої була окупована, населення експлуатовано, більшість громадян, вивезені до Німеччини, – були українцями. Німеччина вивозила з України і продукти харчування, і сировину, не кажучи, що вбивала масово. Тому лідери Німеччини мають підтримувати Україну, а не Путіна.
Як і до чого має готуватися українське суспільство?
Володимир Василенко: Вище керівництво повинно розуміти, що відбувається. Зараз що ми маємо, половина українців вважає Росію дружньою країною. Це є результатом зомбування російською пропагандою й відсутності інформаційної роботи з громадянами з боку керівництва. У Росії в режимі 24/7 ведеться кампанія, яка сіє зневагу, ненависть до України й усього українського. Там населення відмобілізоване на підтримку дій Путіна та вважає, що Україна – їхній ворог. Я не закликаю до того, що тут повинна бути така ж пропаганда, але українцям треба чітко пояснити, що відбувається.
У нас говорять про гібридну війну, а вона має два складники. Перший – це збройна агресія. Другий – гуманітарна агресія, яка відбувалася ще за царських часів. Остання включає в себе: мовно-культурну, інформаційно-пропагандистську війну, війну проти української національної пам’яті та проти української церкви. Якщо Росія досягає успіху в цих чотирьох сферах, то тоді знищується українська ідентичність, країна зникає з карти світу.
Іванна Климпуш-Цинцадзе: Низка візитів міжнародних високого рівня, які відбуваються – це є частина політики стримування, яку зараз Захід застосовує проти Російської Федерації для того, щоб зупинити її від чергової сильнішої атаки на Україну. Україні не достатньо на тлі цього всього просто не панікувати. Нам потрібне повне забезпечення Збройних Сил України, чого немає, потрібно виділити кошти на територіальну оборону, надати безпосередню інструкцію представникам регіональної та місцевої влади брати участь у створенні підрозділів територіальної оборони. Потрібно розуміти, як готується медична система до можливого військового нападу більшої сили. Держава має реальними очима дивитися на те, що довкола нас спостерігає весь західний світ, і від чого нас намагаються врятувати.
Яку роль у цій війні відіграють історія та культура?
Іванна Климпуш-Цинцадзе: Керівництво Росії намагається використовувати нашу історію, культуру як інструмент гібридної війни, нав’язуючи своєму та нашому суспільству дивовижні сентенції про так званий "один народ" та про монополізацію історії України під історію Росії. Наші знання, освіченість, спроможність аналізувати й робити висновки з минулого є визначальними в тому, щоб сьогодні ми не робили помилок, яких припустилися на початку XX століття ті, хто тоді намагався творити країну, проте не зміг зберегти її як незалежну державу поза СРСР. Будь що може стати цеглиною в побудові цього знання, якщо ми не розумітимемо, де наше коріння, саме цим нас і будуть бити.
Фото: Alex Salvi, знімок зі супутника. Російські війська поблизу кордону України
