Де Україна і Європа можуть шукати замінники російського газу
"Це питання, на яке неможливо дати відповідь без належної підготовки держави. Наша держава мала б запланувати альтернативні варіанти заздалегідь. Наприклад, LNG-термінал, який є по суті єдиною альтернативою. На даний момент у нас два джерела постачання газу ― з боку Російської Федерації та з боку європейських країн. Звісно, йдеться про постачання реверсного газу, це не секрет. Треба розуміти, що єдиним реальним альтернативним варіантом є скраплений газ. Тут виникає проблема: ми імпортуємо 12‒14 млрд кубометрів щороку, а отже, необхідно побудувати відповідний термінал. Була спроба втілити такий проєкт з терміналом, розрахованим на 3‒5 млрд кубометрів, але ця історія мала скандальне завершення. Такі обсяги не цікаві для ринків скрапленого газу. Країни, що продають цей газ великими партіями, укладають довгострокові контракти за небіржовою ціною 300‒500 доларів. Треба продовжувати розвивати напрямок європейського коридору, якщо ми принципово не хочемо купувати газ у Росії. Але ж той газ, що йде до нас з Угорщини, це фактично газ з російсько-турецького потоку. Тобто тут питання, щоб ми не порушували той лічильник, який рахує кількість днів, коли ми обходимось без російського газу, придбаного напряму. Скорочувати споживання газу, використовувати інші джерела тепла ― це, звісно, потрібно робити з огляду на енергоефективність. Але це не є повноцінною альтернативою".
США як можливий енергетичний хаб для Європи
"США як виробник, постачальник і споживач газу більше орієнтовані на країни Південно-Східної Азії. Китай, Японія, Південна Корея, Австралія ― ці регіони їх цікавлять насамперед. Щоб організувати проєкт стабільних поставок газу до Європейського Союзу, США мають обмежений ресурс. Йдеться про термінали скрапленого газу, яких у Європі зовсім небагато, і вони в періоди стабільності не завантажені. Плюс важливий момент ― це танкери для перевезення газу. Їх дуже мало. Фактично, ринок скрапленого газу досягнув свого піку в кількості логістичних можливостей. Будівництво танкерів ― тривалий процес, не всі країни можуть це реалізувати. Є всього три компанії-власниці усіх танкерів, тобто це дуже монополістичний бізнес. До того ж європейські країни закуповують газ кожна для себе, відстоюючи свою власну позицію, а єдиної політики в цьому питанні Європейський Союз не має. Бажано було б створити у ЄС єдиний центр закупівлі газу. Варто зазначити також, що європейські країни потрапляють у пастку, намагаючись швидко перейти на нову зелену енергетику. Зокрема, два роки тому були прийняті помилкові рішення щодо закриття газогону Франція-Іспанія, коли саме Іспанія заявила, що треба переходити на відновлювальні джерела енергії. А сучасна газова криза чітко продемонструвала, що варто все-таки диверсифікувати, а не розбудовувати тільки один напрямок відновлювальних джерел. Тобто ― залишити і атомну генерацію, і газову генерацію. Щодо певних альтернативних маршрутів постачання газу, то Алжир, наприклад, це лише до 10 відсотків поставок. Тобто найвигідніше було б досягати компромісів з Росією і постачати їхній газ".
Насамкінець Юрій Корольчук зазначив: "Перспективи України на наступний опалювальний сезон досить туманні. Тому що нам треба закупити 8‒9 млрд кубометрів газу, а це понад 5 млрд доларів. Питання ― де взяти ці гроші".
Фото: Укрінформ
