Річпосполитсько-московська війна 1609–1619 рр. та її перший етап у книзі Станіслава Жулкевського "Початок та успіх московської війни"
"Ця війна в російській історіографічній традиції називається Смоленською, але вона почалася задовго до падіння Смоленська в 1611 р., тому коректніша назва ― Річпосполитсько-московська війна", ― зауважив історик Віталій Михайловський. І додав: "Початок та успіх московської війни" ― гарний приклад бачення людини, гетьмана Станіслава Жулкевського, який взяв Москву, тогочасних подій. Він вже мав чималий військовий досвід, щонайменше 30 років здобував перемоги й поразки в різних битвах. Книжка корисна саме цим поглядом. Це перше свідчення того, як Москва програла війну не лише певну битву, її столиця опинилася окупованою на 2 роки армією іншої держави. Це той прецедент, який повторив через 200 років Наполеон Бонапарт в 1812 р., тільки Наполеон так довго не затримався".
Конотопська битва 1659 р. та книжка Олексія Сокирко "Тріумф в час Руїни. Конотопська битва 1659 р."
"У центрі книги ― історія про те, як Москва хотіла реалізувати своє бачення Переяславських угод, які вона уклала ще з попереднім гетьманом Богданом Хмельницьким, трактуючи договір по-своєму. Прагнення зробити так, як вигідно московському царю та його радникам, спровокувало кампанію, яка завершилася Конотопською битвою. У Конотопі перебував московський гарнізон. Іван Виговський, гетьман війська запорізького, підійшов під стіни Конотопа з союзником – кримськими татарами, і переміг у битві", ― зазначив Віталій Михайловський.
Кримська війна 1853―1856 рр. та "Севастопольські оповідання" Льва Толстого
У книзі Лев Толстой намагається продемонструвати потворне тіло війни. Упродовж XX cтоліття цей твір тричі перекладали українською.
Віталій Михайловський вважає, що книга є цінною тим, що автор показує власний досвід на війні: "Якраз у Толстого проведена ця межа між уявною війною, якою граються теоретики у штабі та яку вкладають в голову молодим курсантам і реальністю. Через історію сімнадцятирічного героя, що із блиском в очах прибуває до Петербурга "нарешті я на війні", автор показує, як перше зіткнення з реальністю робить хлопця тверезим. Лев Толстой дає зрозуміти, що війна ― це не паради, не хизування якоюсь виправкою, мундиром, нагородами, війна ― це трагедія".
Російсько-японська війна 1904―1905 рр. та щоденник Павла Скоропадського, що зберігається в Російському державному архіві давніх актів
Павло Скоропадський пройшов Російсько-японську війну й написав 31 лист своїй дружині, які поки не знайшли, проте зберігся його щоденник. Скоропадський перебував в епіцентрі керівництва російською армією під час цієї війни, цікаво було б побачити його очима приклад стику двох імперій, тому книжка має стати доступною, вважає Віталій Михайловський. Історик додає: "Ця війна – приклад того, як дві імперії розширюють свій простір, як модернізація і швидкі реформи після революції Мейдзі 1760-х рр. зробили Японію першою країною тогочасної Азії в тихоокеанському регіоні. Тому на прикладі цієї війні можна побачити, що розмір країни не має значення, має значення те, як конкретна країна себе реформує та яких цілей може досягати".
Польсько-радянська війна 1920 р. та Норман Дейвіс з його дебютною книжкою "White Eagle, Red Star: The Polish–Soviet War, 1919–20.", книжка Анджея Новака "Pierwsza zdrada zachodu"
Віталій Михайловський: "У книзі Нормана Дейвіса йде мова про події 1920 р. – наступ об’єднаних польсько-українських військ, взяття Києва, недовге його утримання й швидкий відступ під натиском більшовицьких військ на чолі з Михайлом Тухачевським, Семеном Будьонним. Швидка поразка більшовицьких військ під Варшавою, відома як "Диво на Віслі", змушує робити величезний відступ, і ми отримуємо потім в результаті Брестської угоди абсолютно новий кордон в Центрально-Східній Європі, який існує аж до 1939 р.".
Більш свіжою, емоційною та повчальною книжкою про польсько-радянську війну є праця Анджея Новака, вважає історик: "У ній емоційно розповідається про те, як переможці в Першій світовій війні намагаються нарешті поділити Європу так, щоб не зробити боляче іншим. Це "не робити боляче іншим" призводить якраз до подій 1920 р., коли є визначена "Лінія Керзона", і Юзефу Пілсудському кажуть, не дай бог ви за цю лінію перейдете. Пілсудський не слухає, переходить і досягає мети, яка, на його думку, в той момент була правильна, і інтересах польської держави".
Радянсько-фінська війна 1939–1940 рр. і "Спогади" Карла Ґустава Манергейма у двох томах
Спогади Карла Ґустава Маннергейма, маршала Фінляндії, який очолював фінську державу, вийшли одночасно у двох українських видавництвах.
"Ця книга втілила бажання Карла Ґустава Маннергейма показати себе. Він її писав на Лазурному узбережжі, у Франції на пенсії в 1950–1951-х рр. Проте в книзі немає пафосу, Маннергейм по-військовому та спокійно описує всі події пов’язані з повстанням і захистом незалежності Фінляндії в період 1918–1944 рр. У цей проміжок потрапили аж три війни, в яких він відіграв ключову роль, і зміг зберегти незалежність Фінляндії. У книзі є дуже багато гарних сюжетів і про фінську мову, і про складність політики. Як військовий Карл Ґустав Маннергейм намагався пояснити політикам, що не думаючи про армію та захист, Фінляндія припинить існувати як нація та місце на політичній, етнічній та історичній карті світу", ― зауважив Віталій Михайловський.
Війна в Афганістані 1979-1989 рр. та роман Василя Слапчука "Книга забуття"
Василь Слапчук ― ветеран афганської війни, який втратив на ній здоров’я. Повернувшись додому почав писати й став одним із важливих українських голосів. "Книга забуття" ― реальний досвід, який дає відповіді на багато питань, зокрема, чому афганських ветеранів так багато серед українських добровольців.
Фото: Радіо "Культура"
