Чого варто очікувати від процесу поглинання Білорусі
"Білорусь не стала великою несподіванкою для нас. Ми бачили, що ця країна перебуває в усіх мислимих формах інтеграції з Росією. А після виборів 2020 року, які призвели до появи самопроголошеного Президента Білорусі в особі Олександра Лукашенка, Білорусь стала ще більше дрейфувати в бік Росії. І це те, що називається сценарієм аншлюсу. Свободи маневру, політичного й геополітичного, Білорусь вже не має. Ми повинні звертати на це увагу і особливо на ту демонстрацію сили, яка має місце з боку Росії через білоруську територію. Ця демонстрація відбувається не просто з позицій Кремля ― там активну роль відіграє сам режим Лукашенка, який робить усе необхідне, аби російський сценарій створення загрози для України з півночі мав максимальний ефект. Тож Україні слід бути готовою, що Білорусь ― це вже по суті ще один федеральний округ Росії. Відповідно, ми мусимо свої статуси щодо Білорусі переглянути… Але деякі політики живуть значною мірою в минулому і вважають, що Білорусь ніколи не наважиться на ворожі дії проти України. Можливо, так було донедавна, але ситуація міняється на наших очах. Інерційність мислення деяких політиків стає на заваді певним заходам щодо оптимізації економічних відносин з Білоруссю. Це потрібно робити вже зараз, не чекаючи вказівки з Кремля, наприклад, що експорт нафтопродуктів в Україну треба обмежити. Але коли ми дивимось на те, як працює Верховна Рада, важко бути оптимістом. Владу треба активно підштовхувати до вжиття заходів на випередження".
Щодо диверсифікації енергоімпорту та постачання угорського газу
"Угорщина продовжує дивитися в бік Росії, і тут не потрібні зайві ілюзії. Але разом з тим, Угорщина не може не звертати увагу на консолідовану позицію НАТО та ЄС щодо стримування РФ. Хоч угорці й дотримуються особливої точки зору, яка близька до німецької, але все ж таки роблять мікрокроки в бік України. Що стосується постачання скрапленого газу через польський термінал. У 19-му році подібне вже робили ― з метою відпрацювати технологічну модель таких постачань, зараз це повторюють. Але йдеться про певні окремі партії скрапленого газу, питання ж в цілому для нас не вирішується. Треба далі працювати у напрямку розширення інфраструктури між Польщею та Україною. Польща, яка з 2023 року хоче припинити взагалі імпорт газу з Росії, передусім буде використовувати свої термінали та газопровід з Північного моря для задоволення власних потреб. Тут потрібен системний підхід, його основу заклали ще у 2019 році ― тоді було підписано тристоронню українсько-польсько-американську заяву".
Троїстий британсько-польсько-український спис проти Росії ― на що ми можемо сподіватися
"Цей формат уже складався протягом останніх двох років. Можна сказати, що це один із позитивних наслідків брекзіту. Британія стала вільнішою, отримала більший ступінь свободи у своїх діях, зокрема зовнішньополітичних. У Лондона, на відміну від Брюсселя як центра ЄС, є не тільки економічна призма бачення подій і процесів, що відбуваються на Європейському континенті, а й притаманне британцям геополітичне бачення. Вони бачать, яка загроза для Європи йде зі сходу, маю на увазі Росію. Відповідно, ця загроза має бути нейтралізована, і не вербальними заявами чи символічними діями, а конкретними жорсткими заходами. Польща, до речі, тривалий час намагається надати нового імпульсу європейській політиці ― не виходить. І цілком логічно постало питання формування певних альянсів ― так, по суті, виник Люблінський трикутник Литва-Польща-Україна. А тепер ― нова конфігурація Британія-Польща-Україна. Це ще один елемент вилаштовування системи протидії російській агресії щодо України та Європи в цілому. Варто звернути увагу на поступ британців останніх років, особливо на той унікальний безпрецедентний похід британського есмінця "Дефендер" з Одеси в Поті вздовж Кримського узбережжя, який продемонстрував Росії, що Чорне море це не російське озеро. Цей жест засвідчив, що Британія не погоджується з російською експансіоністською політикою і готова дати відсіч. А отже ― їй потрібні спільники у цій справі".
Фото: Укрінформ