Чи було причиною трагедії недбальство керівництва?
"У середині грудня 1917 року розпочався наступ більшовицьких військ в Україну, який вони вели в основному через Харків. З Харкова на Київ більшовики рухались через Полтаву, а залізнична лінія "Київ-Москва", де і є станція Крути, розглядалась більшовиками як допоміжна", — розповів Віталій Скальський.
За інформацією, яка тоді була, як додав Кирило Галушко, найбільш небезпечним був полтавський напрямок, яким більшовики наступали з Харкова. Саме туди відправили загони Симона Петлюри. Курсантів натомість відправили на більш безпечний напрямок.
“"Це були в основному загони, сформовані з юнаків Київської військової школи імені Богдана Хмельницького. Юнаки – це не молоді хлопці, це слухачі цієї школи. Це люди з військовою освітою, які знайомі зі зброєю, які знають, як стріляти й що таке військова дисципліна. І фактично весь тягар бою, який стався 29 січня, винесли саме вони", – продовжив Скальський.
У цьому загоні юнаків був ще і студентський курінь. Туди записалися добровольці, студенти й випускники, активісти молодіжних організацій, в тому числі й декілька гімназистів старших класів з різних навчальних закладів Києва. Саме вони потім стали жертвами розстрілу.
Разом з тим, як додав Галушко, молодь палко хотіла захищати Київ: "На той час вже майже рік тривала українська революція, яка дуже сильно активізувала українську ідентичність, зокрема, серед молодих людей, які є ідеалістичними та романтичними. Вони вважали, що Україну треба захищати, навіть не маючи бойового досвіду. Але у певний момент більшовики побачили, що на полтавському напрямку їм чинять дуже потужний спротив, і перейшли на колію "Київ-Москва", опинившись в Бахмачі".
"Там розпочалися сутички й 29 січня стикнулися вже в Крутах", – сказав історик Віталій Скальський.
Він розповів, що під час бою стало відомо, що у місті Ніжин один з українських полків оголошує про свій нейтралітет і про те, що якщо раптом в Ніжин прийдуть більшовики, вони не будуть цьому протидіяти.
"Керівник бою Тимченко ухвалює рішення, що треба відступати, бо якщо в Ніжин раніше зайдуть більшовики, вони всі загинуть, оскільки опиняться в оточенні. Чекали довго, поки всіх зберуть, але, очевидно, всіх не дочекалися. Це вже було фактично завершення бою, точного підрахунку, скільки приїхало і скільки має бути, не було, бо є поранені, є зниклі безвісти", – пояснив Скальський.
"Не дочекалися, мусили виїхати й, за моїми підрахунками, 36 осіб, оті недосвідчені студенти, спізнилися і прийшли на станцію Крути тоді, коли там були більшовики. Їх арештували та після того декого з них розстріляли, а декого – відправили в Харків у шпиталь. Більшовики відібрали всіх поранених, посадили в поїзд і відправили в Харків, я думаю, аби показати свою гуманність. Тим людям пощастило, вони змогли втекти зі шпиталю. А решту розстріляли прямо там на станції", – розповідає історик.
За його словами, у самому Києві про битву під Крутами практично нічого не знали, оскільки у місті була "загальна розруха, саботаж з боку залізничників, адже на станції Дарниця був страйк, телеграми не так просто було відправити та поїзди не так просто їздили, а в самому Києві був більшовицький заколот".
Чому розголосу набула саме трагедія під Крутами?
"Широкий загал, особливо міста Києва, де населення було більш русифікованим, ніж сільське, був до цієї ситуації байдужим. В 1917-18 роках суспільство вже звикло до війни як такої — тривала Перша світова війна. Але більша частина українських територій, зокрема Київ, були від цього далеко. Всі бої відбувалися на Галичині, Поділлі, Буковині, Волині. Тому, зіткнувшись з глобальним масштабним насильством, киян тоді вразили не герої Крут, а більшовики, які переступивши через їхні тіла, увійшли у місто і знищили кілька тисяч людей просто на вулицях", — пояснив історик.
Він додав, що для мешканців столиці психологічним шоком було вже завершення трагічних подій того року: "Спочатку ховали жертв більшовицького терору в Києві, а потім — героїв Крут, тіла яких привезли до міста".
"Також важливим є те, що більша частина цих курсантів — це діти київської інтелігенції — людей, які були відомі в місті та мали великий авторитет. Тому саме цей епізод став таким, який був герїзований. Це були знакові події, які зламали певні уявлення в головах багатьох людей, адже це були свої діти і все відбувалося поруч", — розповів Галушко.
Після подій під Крутами в Києві багато разів змінювалася влада та продовжувалися вбивства населення, проте у свідомості сучасників же залишилася трагедія молодих курсантів: "На цьому вчилися політичні емігранти в діаспорі. Коли в 1991 році відновилася Незалежність, повертали заборонені в радянський час факти, то першим чином зіткнулися саме з подіями під Крутами".
Читати також — Чи був бій під Крутами провальною операцією УНР: правда та міфи
Чи можна називати крутянців першими "кіборгами"?
"Крутянців часто порівнюють із "кіборгами", які захищали Донецький аеропорт і це абсолютно виправдано. Адже практично в кожному поколінні українці воювали: ми звикли вважати, що ми дуже мирні хлібороби, але насправді це не так. Аби бути мирним хліборобом, треба воювати, навіть не ініціюючи цього самостійно. Тому в нашій ментальності є й Друга світова війна, проте оскільки в Росії є така річ, як "победобесие", то події цієї війни сприймаються як явище достатньо чуже. Відповідно, йдеться про вчинки героїв Крут, які зіткнулися, як і ми в 2014 році, з кризою влади, нерозумінням, що буде далі, та зовнішньою агресією, коли українському армії практично не було", — підсумував Кирило Галушко.
Фото: kruty.org.ua|Поховання загиблих під Крутами