"Якщо законопроєкт буде прийнятий, це буде суттєвою підтримкою для українських книговидавців та книгорозповсюджувачів. Тим більше, така практика вже використовується у світі й вона продемонструвала ефективність. Зокрема, підтримка книгарень — це європейська практика, яка працює вже не одне десятиліття. Це дозволило в таких країнах, як Британія, Німеччина, Франція, Італія прийняти закон про єдину ціну. Тобто, в цих державах, незалежно від того, де купується книжка — в сільській місцевості чи місті, книгарні чи супермаркеті — вона має всюди однакову ціну. Більше того, ця ціна визначається видавцем на момент виходу книжки з видавництва і ніхто не може її перевищувати. В Україні, на жаль, ця практика відсутня", — розповів Олександр Афонін.
Президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів зазначив, що сьогодні бізнесу дуже складно орендувати приміщення під книгарню, особливо в людних місцях: "Вартість оренди сильно коливається, що суттєво впливає й на вартість книги. Тому в одному місті книжка може коштувати 300 гривень, в іншому — 200".
"Книжка стає доступною тоді, коли вона є в полі зору споживача. Тобто коли людина йде на работу, проходить повз книгарню, бачить у вітринах новинки. Їй хочеться туди зайти, погортати їх і, відповідно, купити. Якщо ж десь поряд з місцем проживання людини книгарні немає, залишається інтернет-книгарня чи поїздка в обласний центр чи в столицю. Це вже ускладнює доступ до книжки. Через це український ринок падає: в нашій державі залишилося близько 200 стаціонарних книгарень, що є дуже малою кількістю для такої великої країни, як Україна. Їх мало би бути хоча б тисячу", — переконана директорка Українського інституту книги Олександра Коваль.
Автори проєкту закону прогнозують, що підтримка книгарень, закладена в документі, дозволить збільшити мережі магазинів до 5 разів і створити щонайменше 5 тисяч нових робочих місць.
"Складно коментувати цей пункт. Якщо орендна плата справді є саме тим чинником, який стримує розвиток книгарень, то ймовірно, що існуючим магазинам стане легше і деякі з мереж відкриватимуть книгарні далі", — додала Коваль.
Разом з тим, директорка УІК наголосила, що вкрай важливо, аби одночасно з підтримкою книгарень відбувся рух з популяризації книжок, читання: "Інститут книги має свою програму щодо нього та достатню кількість коштів. Поки що немає нормативної документації, яка дозволяє нам ці кошти ефективно використовувати, але ми рухаємося в напрямку популяризації дуже впевнено".
"Додам, що це вже не перший вид допомоги, який можуть отримати українські видавці чи розповсюджувачі для покращення ситуації на українському книжковому ринку. З 2018 року, відколи існує Український інститут книги ми рухаємося поступово, але впевнено, до того, щоб ситуація на книжковому ринку покращувалась. Успіхи, як на мене, вже дуже відчутні і досить великі. Першим нашим успіхом є те, що в медійному просторі щораз більше говориться про українські книжки", — зазначила Олександра Коваль.
Її колега, Олександр Афонін, в свою чергу, звернув увагу на те, що програма "єПідтримка" показала, що люди в Україні потребують книжок: "Інакше вони б не витратили таку велику частину грошей за вакцинацію саме на них. Але українцям сьогодні просто не вистачає власних грошей для їх купівлі".
Разом з тим, як розповів Афонін далі, не всі книгарні України отримають субсидію на оренду автоматично з прийняттям закону: "До книгарень висуватимуть певні вимоги: вони мають продавати книжки українською мовою та/або мовами ЄС та мовами корінних народів з використанням касових апаратів у книгарнях. Зараз небагато книгарень відповідають цим вимогам, тому не всі книгарні зможуть скористатися цим законом. На сьогодні 20-25 % книжкових видань у книгарнях є російською мовою, хоча тут необов'язково йдеться про імпортовані видання, це можуть бути й книжки, видані українськими видавництвами. Проте такі книгарні не зможуть скористатися цією допомогою з боку держави".
"Зараз дати відповідь на питання, чи буде книгарнях вигідно прибрати російськомовну літературу заради субвенції, неможливо. Кожен власник книгарні буде робити так, як йому буде вигідно. Якщо чатска російськмовних книжок в нього досить суттєва і більшу частину його доходів складає саме продаж цієї літератури, то, мабуть, він не ризикне переходити на державну допомогу. Тут багато залежить від того, в якому регіоні знаходиться книгарня", — зазначив Олександр Афонін.
Наприкінці експерт торкнувся й питання сертифікатів на купівлю книжок для дітей, які передбачені проєктом закону: "Це також чудова пропозиція, хоча вона теж не оригінальна. Цю форму роботи використовують в світі, зокрема, дуже багато років в Ірані такі сертифікати отримують учні, студенти, вчителі і викладачі для купівлі книжок. Саме ці групи населення потребують літератури для того, щоб розвиватися".
"Але і підтримка книгарень, і сертифікати на книжки — це лише перші два пункти стратегії підтримання читання та книги в Україні, яка була розроблена на початку минулого року Міністерством культури та інформаційної політики спільно з Інститутом книги, Українською асоціацією видавців, Бібліотечною асоціацією. Потужна стратегія, яку, на жаль, поки що КМУ ще не узгодив", — підсумував Афонін.
Фото: pixabay
