Чому складається так, нібито Німеччина уникає відповідальності і будь-якої ініціативи щодо військової допомоги Україні
"У німецьких політичних елітах та експертних колах існує помітне роз’єднання щодо ставлення до країн Східної Європи, щодо України та Російської Федерації зокрема.
Значна частина німецьких політиків та експертів вважає, що Німеччині слід займати більш жорстку позицію щодо України і стримувати її амбіції у Східній Європі. Але в німецьких експертних колах і політичному середовищі існує не менш впливова група, яка навпаки вважає, що слід зважати на російські інтереси і мати на увазі необхідність запуску Північного потоку-2.
Під час візиту Анналени Бербок до Москви, ці дві групи експертів звернулися з протилежними рекомендаціями до Федерального Уряду.
Також не слід забувати про скандал, який розгорівся довкола висловлювань віцеадмірала Кей-Ахіма Шьонбаха, який заявив, що слід зважати на інтереси Російської Федерації. А, перебуваючи в Делі, Шьонбах озвучив, що, можливо, треба визнати, що Україна більше не поверне окупований Росією Крим. Тому що, визнавши цей факт, Росія приєднається до Антикитайського союзу, і разом із Заходом стримуватиме Китай. Це є доволі утопічні думки, зважаючи на те, яку посаду займав Шьонбах (24 січня Кей-Ахіма Шьонбах залишив посаду командувача Військово-морськими силами ФРН)", — розповів Андрій Мартинов, доктор історичних наук.
За словами експерта, Європейський Союз демонструє стурбованість щодо німецької позиції. Ще у 2021 році Європейський Союз запропонував створити місію військових радників, які би допомогли українській армії набути стандартів НАТО, підвищували рівень професійної готовності.
Вчора Жозеп Боррель, глава Європейської дипломатії, звернувся до Німеччини з проханням не блокувати роботу військової місії Європейського Союзу в Україні.
Чи можливо було передбачити, що Німеччина вирішить обмежити експорт озброєння до держав за межами ЄС ще тоді, коли лише був сформований новий Уряд Німеччини
"Коли лише був сформований новий Уряд Німеччини, неможливо було передбачити, що між партіями виникне домовленість не постачати озброєння до регіонів, у яких тривають збройні конфлікти, оскільки такий пункт не був прописаний навіть в урядовій коаліційній угоді.
Заради створення цієї коаліції — соціал-демократів, "зелених" і вільних демократів, в урядовій коаліційній угоді оминули всі найгостріші питання. Зокрема питання сертифікації Північного потоку відсутнє в цій угоді.
Слід мати на увазі, що експорт озброєнь ФРН становить вагому частину експорту. Це є індустріальний експорт. В останні тижні правління Ангели Меркель, німецькі військові концерни отримали дозвіл на експорт зброї орієнтовно на 5 мільярдів доларів, що фактично дорівнює річному обсягу експорту.
"Зелені" особливо наполягали на тому, щоби переглянути цю позицію Німеччини щодо експорту озброєння.
Що цікаво, новопризначений лідер християнських демократів Фрідріх Мерц позавчора, 24 січня, закликав Уряд ФРН переглянути свою негативістську позицію щодо постачання зброї Україні. І принаймні погодитися на постачання оборонної зброї. Поки що Міністерство оборони ФРН заявило, що воно є готовим постачати в Україну військовий шпиталь. Але зрозуміло, що це є суто символічним жестом.
Україна наполягає і має на це право, щоби Німеччина скасувала своє вето на постачання зброї з інших країн НАТО. Адже зараз Україна отримує зброю за двосторонніми відносинами поза межами прапору НАТО, де рішення приймається консенсусом", — розповів Андрій Мартинов, доктор історичних наук.
Про те чи підштовхує Німеччина Росію до військової агресії
Вадим Денисенко, колишній депутат Верховної Ради України, написав, що після 1945 року в Європі, як і в колективному заході, єдиними поганими хлопцями були німці. Зараз у них з’явився великий шанс віддати цю пальму першості росіянам. І вони свідомо та підсвідомо все роблять для цього, — прим.ред.
"Частково це є перебільшенням, оскільки ми пам’ятаємо, що Калінінградська область, колишня Східна Пруссія німецька, яка після рішень Потсдамської конференції відійшла до Радянського Союзу, а після 1991 року залишилася у складі Російської Федерації є одним із найбільш мілітаризованих клаптиків землі.
Політ ракети від Калінінграда до Берліна становить 10 хвилин. Тому я сумніваюся, що провокувати Росію на велику війну є в інтересах Німеччини.
Німеччина теж не дуже, так би мовити, зручно почувається, зважаючи на російські мілітаристські настрої і власне на ситуацію довкола Калінінградської області.
Тому в такому сенсі я не думаю, що Німеччина є промоутером конфлікту в Європі. Хоч і незграбно, але Німеччина все ж намагається спрямувати ситуацію в річище політичного та дипломатичного діалогу. Це можна називати "заграванням з агресором", "спробами замирення Путіна". Ми бачимо, що впродовж років ці спроби були марними. Але й альтернативний варіант не особливо надихає німецьке суспільство і німецькі політичні еліти", — стверджує Андрій Мартинов
Фото: Укрінформ
