"В Україні "Друга стать" Сімони де Бовуар — засаднича книжка з гендерної теорії — була перекладена і видана на кілька років раніше, ніж в Росії. При тому, що йдеться про початок 90-х, коли швидше виходили російські переклади, бо українська галузь лише набирала обертів. Для мене це знаково, тому що становище жінки може бути маркером демократизації суспільства. А чим більше підстав для гідності, тим більш нація відпорна до зла", — висловила свою думку Віра Агеєва.
Літературознавиця разом зі своїм колегою Ростиславом Семківим розповіли про сімох авторок-жінок, які перевернули світ літератури та змусили суспільство визнати, що талант та успіх не залежать від статі.
1. Мері Шеллі
"Розмова про права жінок почалася фактично в контексті Великої французької революції, коли почалася розмова про права людини. З самого початку права людини інтерпретувалися лише як права частини людства — першої статі. Й поки заговорили про права жінок, серед перших голосів був голос Мері Волстонкрафт — матері Мері Шеллі", — розповіла Віра Агеєва.
Ростислав Семків додав, що Мері Волстонкрафт була видимою та впливовою публіцисткою: "Те, що вона писала, надзвичайно вплинуло на літературне середовище. Її дочка — Мері Шеллі — найвідоміша письменниця свого часу, тому що її образи, зокрема Франкенштейна, продовжують бути в культурі й донині".
"Мері Шеллі — мама всіх роботів, тому що, якщо говорити про наукову фантастику, то першою її авторкою була саме Шеллі. Також і в жахах початку XIX століття до Едгара По вона конкурує з Ернестом Теодором Гофманом. Тому це впливова авторка, яка починає як мінімум два важливих і впливових зараз жанри", — пояснив Семків.
2. Марко Вовчок
"Марко Вовчок — неймовірна жінка, яка ввірвалася на небосхил української літератури такою кометою, що в неї просто не повірили. Тому існував міф, що не могла жінка, етнічна росіянка сама написати своїх творів. Думали, що це писав Куліш або її чоловік Опанас Маркович. Леся Українка, яка дуже любила Марка Вовчка, завжди казала: "Чому тоді ані Куліш, ані Маркович, коли писали від себе, не могли написати так гарно?". Довелося чекати аж 20-х років ХХ століття, коли Микола Зеров та його колеги звірили рукописи і побачили, що Куліш в творах Вовчок лише міняв поодинокі діалектизми і не більше", — розповіла Віра Агеєва.
Літературознавиця додала, що Марко Вовчок також цікавилася емансипацією: "Класичний текст не лише для гендерної теорії, але й для ліберальної теорії — знаменита праця Джона Стюарта Мілла про права жінок — першим в Російській імперії російською мовою переклала Марія Маркович, вона ж Марко Вовчок".
3. Джейн Остін
"Це жінка, яка написала класичні тексти на початку ХІХ сторіччя. Її твори досі перевидають, екранізують, роблять їхні переробки. Це свідчення того, що авторка класична, адже саме класичні твори мають таку довгу тяглість", — зазначив Ростислав Семків.
Літературознавець підкреслив, що твори Остен достатньою мірою реалістичні, щоб можна було говорити про зародження нової естетики в межах англійської літератури: "Проте чомусь, коли починають говорити про зародження реалізму, то говорять про французьких авторів-чоловіків: Стендаля, Бальзака — хоча їхній старт — це 1830-ті роки. Тут є викривлення в баченні світової літератури".
4. Олена Пчілка
"Олена Пчілка — авторка не лише фольклорних, різдвяних оповідань чи дитячої поезії. У неї є дуже вишукана, витончена психологічна проза про життя середнього класу. Її п’єса "Світова річ" завоювала всі сцени та була дуже успішною", — зазначила Агеєва.
Вона додала, що саме Олені Пчілці ми сьогодні також завдячуємо великим різноманіттям вишиванок: "Вона їздила селами та збирала візерунки, які потім видала альбомом, який був представлений в Парижі на виставці".
5. Леся Українка
"Статус драматургії Лесі Українки в нашій культурі має дорівнювати статусу драматургії Шекспіра — в британській. Це абсолютно однакові речі в сенсі побутування нашого літературного середовища. Її драми — це дуже потужні і глибокі тексти, адже Українка крім "Лісової пісні" має й інші драми. Більше того, Леся Українка відбувалася в дуже багатьох царинах літератури", — зазначив Семків.
6. Оксана Забужко
"Ліну Костенко називали нашою "Лесею", Олену Телігу називали нашою "Лесею". Хоча її й не було донедавна прочитано як слід, але було уявлення, що є видатна жінка-авторка в каноні. А канон, як казала Соломія Павличко, — це поле гендерної боротьби. Разом з тим, в українській літературі в кожному поколінні з’являється сильна жінка-авторка. Потужним взірцем була Марко Вовчок, якою сильно захоплювалися Леся Українка та Ольга Кобилянська", — пояснила літературознавиця.
Агеєва додала, що саме такою особистістю зараз є й Оксана Забужко. З творчості останньої літературознавиця порадила почитати поезію: "Забужко-прозаїк після "Польових досліджень" якось затіснила сама свою поезію, при тому що вона — дуже сильна поетка".
7. Марія Башкірцева
"Йдеться про авторку, про яку зараз досить мало знають. Башкірцева — це дуже резонансна художниця другої половини ХІХ сторіччя, яка наголошувала, що вона з Полтави, українка, яка вже життя прожила у Франції та полотна якої експоновані в Луврі. Також вона авторка щоденника, який був резонансним текстом", — підсумував Ростислав Семків.
Детальніше про згаданих авторок та інших письменниць можна послухати на каналі "Шалені авторки" на Youtube тут.
Фото: Катерина Котилко
